Голодю́к, ка́, м. Голодающій. К. ПС. 84.
Голокі́рка, ки, ж. Безостая пшеница. Канев. у.
Голоколі́нець, нця и голоколі́нок, нка, м. = Голодранець. Пани ж наші, пани голоколінці! Як ми в шинк, то й ви навздогінці. Ном. № 1189. Дайте сьому голоколінку, хоч із хліба скоринку. Чуб. V. 583. Ум. Голоколі́нчик. КС. 1883. IV. 734.
Голоколо́сий, а, е. О хлѣбѣ: безостый. Пшениця голоколоса. Канев. у.
Гололе́диця, ці, ж. = Голощік. Вх. Зн. 11.
Голомо́взик, ка, м. = Голомозько. О. 1861. X. 56.
Голомо́зий, а, е. Плѣшивый, лысый. Голомоза дитина. Дід твій лисий, а мати голомоза. Ном. № 6319. Багацько, як у голомозого чуприни. Ном. № 7710.
Голомо́зина, ни, ж. Лысина, плѣшь.
Голомо́зько, ка, м. Плѣшивецъ, лысый человѣкъ. Ном. № 6156.
Голоморо́жжя, жя, с. = Голомороззя. Збіжє вимолочують звичайно в-осени на голоморожю. Шух. I. 166.
Голоморо́ззя, зя, с., голоморо́зиця, ці, голо́морозь, зі, ж. Гололедица, морозная погода при отсутствіи снѣга. Желех. Вх. Зн. 11. Голоморозь шкодить озимині. Черк. у.
Голо́мша, ші, ж. Раст. Triticum Spelta. Вх. Пч. II. 36.
Голомши́вий, а, е. 1) Плѣшивый. Голомшива голова. Борз. у. Употребляется въ презрительномъ смыслѣ. Дуже ти голомшивий, щоб мене подужав. Кобел. у. 2) Безостый, безусый (о хлѣбахъ). Угор.
Голопра́вда, ди, м. и ж. Правдивый мужчина, правдивая женщина. Він на ню звіряв усе, а вона й не мошенниця — голоправда все. Зміев. у.
Голопу́зий, а, е. Съ голымъ животомъ. 2) Въ иносказательномъ значеніи: бѣдный, ободранный, несчастный. Голопузі ви пуцьверинки, а не козаки. Стор. МПр. 144.
Голопузя́, зя́ти, с. 1) = Голопуцьок. 2) Бѣднякъ, оборвышъ. Вх. Зн. 11.
Голопу́п, па, м. = Голопуцьок. Вх. Лем. 404.
Голопу́пий, а, е. 1) Съ обнаженнымъ пупомъ. 2) = Голопузий 2.
Голопу́цьок, цька, м. 1) Неоперившійся птенецъ. 2) Переносно: ребенокъ. Діти голопуцьки, як горобенята, бігають по улиці. Г. Барв. 416.
Голоп'я́тий, а, е. Съ голыми пятками, въ рваныхъ, безъ подошвъ сапогахъ; переносно: бѣднякъ. Було як на полювання їде, то біля його панів та панків голоп'ятих, таких, що йде в чоботях, а пучки на піску й знать, — сила. О. 1862. V. 105.
Голору́ч, нар. 1) Голыми руками. Вхопив жарину голоруч. 2) Съ пустыми руками. Хто ж продасть, як піду я голоруч? дайте грошей. Каменец. у.
Го́лос, су, м. 1) Голосъ. Козацьким голосом гукає. ЗОЮР. I. 217. Почула Леся Кирила Тура голос. К. ЧР. 136. На таки́й го́лос. Такимъ голосомъ. Питає його на такий саме голос, як у дочки. Чуб. II. 201. У го́лос. Громко. Ой прийшли до Дунаю та у голос гукнули. О. 1862. X. 2. Плаче-плаче, а далі й заридає у голос. МВ. (О. 1862. III. 60). Іван у голос тужить. О. 1861. IV. 62. У го́лос уда́рились. Заплакали громко. Г. Барв. 58. Иногда въ томъ же значеніи совсѣмъ безъ глагола. Батько і мати бачуть лихо, та в голос. ХС. VII. 455. Справді робиться страшно. Деякі вже й у голос. Г. Барв. 207. Не свої́м го́лосом. Громко, испуганно, неестественно. Кричить не своїм голосом. Ном. № 3460. У свини́й го́лос. Несвоевременно; чаще всего: очень поздно. Ном. № 7797. Пода́ти го́лос. Отозваться. Марина перша було подає голос. Левиц. I. 112. В оди́н го́лос. Одинаково. Чи можна ж, щоб стільки людей брехало та все в один голос? На го́лос. Громко. Брат читає коло стола на голос. Федьк. Ум. Голосо́к, голосо́чок, голосо́нько. Кого я люблю — по голосоньку пізнаю. Чуб. V. 1067.
Голоси́на, ни, м. Голосище, огромный голосъ. Чуб. II. 581.
Голоси́ти, шу́, сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Ном. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. Шевч. 87. Го́лосом голоси́ти. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. Мет. 17. 2) Издавать высокій или унылый звукъ, шумѣть, гудѣть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Г. Арт. (О. 1861. III. 103). Сині хвилі голосили. Шевч. 386. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до Бога. Левиц. I. 375.
