то й мокре горить. Ном. Годить, як болячці. Ном. № 4488.
Го́ди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. 1) Условливаться, соглашаться. Годись на рік! що схочеш? МВ. I. 31. 2) Мириться. Як посварилися, так і досі не хотять годитися. 3) Быть годнымъ, годиться. Тепер я сама побіжу, ти нікуди не годишся. Рудч. Ск. L 148. 4) Уговариваться, условливаться. Жид годився з наймичкою (наймаючи). КС. 1883. III. 670. 5) Безлично: годи́ться, годи́лося. Годится, слѣдуетъ, прилично. Сим. 231. Кров не водиця, розливати не годиться. Ном. № 4074. Квочку годиться підсипати в неділю. Грин. II. 19. Так не годиться говорити. Левиц. I. 316. Для годи́ться. Для приличія. Він робить це для годиться. Кіев.
Го́дитися, джуся, дишся, гл. О погодѣ: проясняться. От вже на дворі стало годиться. Прил. у.
Го́ді, нар. 1) Полно, довольно, баста. Та годі сидіти, та пора летіти. Мет. От Іван і годі її стріляти. Рудч. Ск. I. 136. Ждала, ждала, та й годі сказала. Ном. № 5628. 2) Дальше нечего сказать, баста, да и только. Добре мені так, що годі. МВ. I. 15. Лихо, та й годі. Ном. № 2224. Рай, та й годі. Шевч. 35. Сміх, та й годі. Шевч. 285. 3) Нельзя, невозможно.
Годі́вля, лі, ж. Кормъ, кормленіе. На годівлю птиці треба багато зерна. Полт. Пішов він (вовк) уп'ять просити собі у Бога годівлі. Чуб. II. 126.
Годівщи́на, ни, ж. 1) Срочная годовая служба. Меншого наняла на год, та мабуть одберуть з годівщини, бо піде в салдати. Екатериносл. у. 2) Заработанное за годъ жалованье, годичная плата. То я купила за свою годівщину, що заслужила собі у чоловіка в году. Екатериносл. у. (Залюб.).
Годко, ка, м. Пт. Upupa, удодъ. Вх. Уг. 233.
Го́дний, а, е. 1) Почтенный, достойный, уважаемый, хорошій. Четверту доньку видала вже за дударчика, за годного, тверезого капельмайстерчика. Гол. III. 463. Товаришу наш годний та славний. Федьк. 2) Достойный, стоитъ. Добре само ся хвалить, а злоє похвали не годно. Ном. № 2568. Наживши крівавим потом копійку, поспішав, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки. Котл. НП. 393. Не плач, янгеляточко моє! сліз твоїх вона не годна. МВ. (О. 1862. III. 42). 3) Согласный. Я за тобов іти годна. Гол. IV. 512.
Годо́ванець, нця, м. 1) Воспитанникъ, вскормленникъ. Приняв був до себе якогось сироту Петра за годованця. Котл. НП. 355. 2) Крестьянинъ, который завѣщаетъ кому либо свое имущество, за что наслѣдникъ долженъ до смерти кормить и поить завѣщателя. Шух. I. 52. 3) Животное, откармливаемое на убой. Вже всюди вправилась, тільки ще зосталось бур'яну насікти для годованців. Св. Л. 9.
Годо́ваний, а, е. Откормленный. А на апостольськім престолі чернець годований сидить. Шевч. Тілом обросло, як кабан годований. Ном. № 8626.
Годо́ванка, ки, ж. Воспитанница, вскормленница. Шевч. 493; КС. 1885. III. 550.
Годо́ванок, нка, м. = Годованець.
Годови́й, а́, е́. Годичный, годовой. Въ заговорѣ: (Пристріт) і денний, і сутковий, і тридневний, і годовий, і лісовий, і шляховий. Чуб. I. 134.
Годови́к, ка́, м. Однолѣтокъ, годовикъ. Вона хлопчика годовика, сього Левка, взяла у прийми. Кв. Ум. Годовичо́к. Стор. I. 95.
Годови́ни, ви́н, ж., мн. = Роковини. Мил. 171.
Годови́ще, ща, с. Годовой срокъ найма. Один син у людей служить, а другого нищий, кобзар, узяв.... за годовище півтора цілкового поступив. ЗОЮР. I. 46.
Годо́к, дка́, м. Ум. отъ год.
Годо́чок, чка, м. Ум. отъ год.
Годува́льниця, ці, ж. Кормилица. Яра пшениця — годувальниця. Грин. III. 38.
Годува́ння, ня, с. 1) Кормленіе. 2) Воспитаніе, вскормленіе. 3) Откармливаніе.
Годува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Кормить. Багач ся дивує, чим убогий діти годує. Ном. № 1606. Вовка ноги годують. Ном. № 7207. 2) Пропитывать, вскармливать. Тяжко дітей годувати у безверхій хаті. Шевч. 99. Не на теє, козаченьку, дочку годувала, щоб з тобою пройдисвітом гуляти пускала. Нп. 3) Откармливать. Годують на сало. Рудч. Ск. I. 71. 4) Пробывать, проживать въ теченіе года. Ном. № 10392.
Годува́тися, ду́юся, єшся, гл. Кормиться, пропитываться. Багатий дивується, як убогий годується. Ном. № 1606. Не хлібом я — зітханнями годуюсь. К. Іов. 9. 2) Кушать, ѣсть. Употребляется преиму-
