Словарь української мови (1924)/годованець
| ◀ годний | Словарь української мови Г годованець |
годований ▶ |
|
Годо́ванець, нця, м. 1) Воспитанникъ, вскормленникъ. Приняв був до себе якогось сироту Петра за годованця. Котл. НП. 355. 2) Крестьянинъ, который завѣщаетъ кому либо свое имущество, за что наслѣдникъ долженъ до смерти кормить и поить завѣщателя. Шух. I. 52. 3) Животное, откармливаемое на убой. Вже всюди вправилась, тільки ще зосталось бур'яну насікти для годованців. Св. Л. 9.