Гейса, меж. Крикъ на воловъ: налѣво. Вх. Лем. 403.
Гейсь! меж. Крикъ на воловъ: направо. Kolb. I. 65. См. Гейс. См. Ча.
Гекза́метр, тру, м. Гекзаметръ. Все б гекзаметри плели. Шевч. 664.
Ге́ла, ли, ж. Родъ дѣтской игры. Мил. 56.
Ге-ле-ге́в, меж. Окликъ зовущаго: ау! го-го! Адам заволал: геле-гев! Єво! Гол. IV. 522.
Геле́та, ти, ж. 1) Деревянный сосудъ, боченокъ. Угор. 2) Подойникъ. Полт. Ум. Геле́тка. В мене грошей гелетка. Грин. III. 647.
Гель, меж. Подражаніе крику гусей. А гусочка гель-гель-гель. Грин. III. 659.
Ге́мбель, бля, м. Рубанокъ. Мнж. 165.
Гембелюва́ти, лю́ю, єш, гл. = Гемблювати. Струже, гембелює. Щог. В. 57.
Гемблюва́ння, ня, с. 1) Строганіе рубанкомъ. Годі, майстре, гемблем гемблювати: прийде батько, буде сокирою підправляти. (Насмѣшка надъ плохимъ мастеромъ). Мнж. 165. 2) Брезгать. Не гемблюйте нашим хлібом-сіллю. Черном.
Ге́мбочка, ки, ж. Рубецъ шитья, загнутый на лицевую сторону и пристроченный. Волынск. г.
Ге́мон, на, м. Демонъ. Грин. II. 11. — Употребляется какъ бранное слово. Ув. Гемоня́ка.
Гемоне́ць, нця́, м.? Випийте до денця, — там нема гемонця. Ком. II. № 875.
Ге́монів, нова, ве. Принадлежащій демону. Бранное слово. Желех.
Ге́монський, а, е. Демонскій. — Употребляется какъ бранное слово. Не було тоді і чутки про ту гемонську вунію. Стор. МПр. 40. Гемонські діти. Мир. Пов. I. 146.
Гемоня́ка, ки, м. Ув. отъ ге́мон. Желех.
Ге́н, нар. 1) Вонъ тамъ. На небі чистому ген хмара бовваніє. Греб. 367. Ген там на долині під могилою огонь палає. Рудч. Ск. II. 18. 2) Ген-ген. а) далеко-далеко. Пійдем ген-ген на гору. Маркев. 33. б) очень, сильно. Мотря таки ген-ген забарилась. Св. Л. 176. 3) Какъ существительное: названіе дѣтской игры, состоящей въ бросаніи ножа (съ кулака, съ ладони, съ головы, зубами) такъ, чтобы онъ воткнулся въ землю. КС. 1887. VI. 474. Мил. 55. Не отсюда ли и выраженіе: да́ти ге́ну — сильно побить? Мнж. 168.
Ге́нбаль, бля, м. У гребенщиковъ: „желѣзная полоса въ 5—6 вершковъ длины и 1½ вершка ширины съ нарѣзанными поперекъ заостренными полосами. Употребляется для чистки пластинъ (рога), какъ рубанокъ у столяровъ“. Вас. 164.
Ге́нде, ге́ндека, нар. Вонъ тамъ. Желех. Вх. Зн. 10.
Ге́ндель, ля, м. Барышничество, торговля, маклачество.
Ге́нденьки, ге́ндечки, нар. = Генде. Вх. Зн. 10.
Гендльо́вий, а, е. Барышническій, торговый. Це жидок гендльовий.
Гендлюва́ння, ня, с. = Гендель.
Гендлюва́ти, лю́ю, єш, гл. Барышничать, маклачить.
Генера́л, ла, м. Генералъ. Тут де не взялись генерали, сенато́ри. Рудч. Ск. II. 10.
Генера́льний, а, е. Высшій, главный.
Генера́льський, а, е. Генеральскій. Шевч. 552.
Генера́льша, ші, ж. Генеральша. Грин. II. 294. За балом бал у генерала. За генеральшою чимала орда панів і паничів. Шевч. 553.
Ге́ній, нія, м. Геній. Не чути в його словах дихання генія. К. Іов. XV.
Генія́льний, а, е. Геніальный. Левиц. I. 338.
Генора́л, ла, м. = Генерал. Рудч. Ск. I. 150. МВ. I. 115.
Генти́на, ни, ж. Кусокъ дерева, грубо отдѣланный для приготовленія изъ него ложки, клепки для деревянной посуды. Шух. I. 247, 249.
Ге́нто, ге́нтова, ге́нтолі, нар. Недавно, позавчера. Желех; Вх. Зн. 72, 10.
Гентова́тішний, а, е, гентовашний. Недавній, позавчерашній. Вх. Зн. 10.
Генцина́тий, а, е. — кінь = Норови́стий кінь. Вх. Зн. 9.
Ге́нька, ге́нькай, нар. = Генде. Желех.
Ге́п, меж. Звукоподражаніе паденію или удару; шлепъ. Кінь спіткнувся, а він геп у саму калюжу. Геп об землю! Ном. № 6645.
Ге́па, пи, ж. Задница. А я знаю, що він діє, — коло печі гепу гріє. Ном. № 14074.
Гепа́ка, ки, ж. = Гепа. Ном. № 13065; Мнж. 124, 92.
Ге́пати, паю, єш, гл. 1) Ударять. 2) Падать съ шумомъ. 3) Шлепать, идти по мягкому. І нащо ти гепаєш по грязі?
Ге́пнути, пну, неш, гл. Однокр. в. отъ ге́пати. 1) Ударить. Гепнуло мов довбнею. Ном. № 13890. Так і гепнув його
