вали кров. Котл. Ен. V. 52. Якого тобі ще треба? Чим не вояк? Стор. II. 217. А міщане ходять, все раду радять, що тому вояці за дари дати. Нп. Ум. Воя́ченько.
Воя́цький, а, е. Воинскій, солдатскій. Желех.
Воя́ченько, ка, м. Ум. отъ вояк.
Воя́чка, ки, ж. Воительница.
Вп.... См. Уп....
Вр.... Кромѣ нижепомѣщенныхъ словъ см. еще. Ур.
Враг, га́, м. Чортъ, злой духъ. Не взяв його враг! Ном. № 1355. Куди вас враг несе до гаспидського сина? Греб. 387.
Вра́говий, а, е. = Вражий. Не взяла його врагова мати! Ном. № 5714. Враговий задирака. Сим. 212.
Враждува́ти, ду́ю, єш, гл. — на ко́го. Быть недовольнымъ на кого, гнѣваться, сердиться на кого. Враждують люде на Грицька, бо він з поля забірає чужі копиці. Волч. у. Народ і так на мене враждує. О. 1862. II. 31. Ой не враждуйте, вороженьки, на мене. Грин. III. 251.
Враже́нний, а, е. Ув. отъ вра́жий.
Враженя́, ня́ти, с. = Вражча́. Жиденята-враженята беруть з хати кошенята. Грин. III. 326.
Вра́жий, а, е. Чертовъ, чертовскій, діавольскій. Чи ви пани, чи ви ляхи, а ми запорожці: пам'ятайте, вражі сини, шо ми вам не хлопці. Ном. № 12510. Було б тобі, вражий сину, нас трьох не кохати. Мет. 103. Ув. Враже́нний. Е, враженний сину! Черк. у.
Вражча́, ча́ти, м. Чертенокъ. Я з ним балакаю, а воно, вражча, так і заливається.
Вра́зький, а, е. = Вражий. О. 1862. I. 35. Гей ви, ляхове, вразькі синове! Ік порогу посувайтесь, мені, козаку-нетязі, на покуті місце попускайте. ЗОЮР. I. 205.
Вра́та, врат, мн. Только въ выраж.: царські́ вра́та. Царскіе врата. Зачиняються царські врата для нашого брата. Ном. № 4782.
Време́ння, ня, с. Хорошая погода? Чиє времення, того й погода. Ном. № 13354.
Вре́м'я, м'я, с. См. Урем'я.
Вс.... См. Ус....
Вськня! меж. Призывъ для воловъ и коровъ. Шух. I. 211.
Вт.... См. Ут....
Вто́ра, ри, ж. Басовая струна въ торбанѣ. КС. 1892. III. 383.
Вубра́тися, беру́ся, ре́шся, гл. = Убратися. Вубралась теща у вовчинки. Мет. 191.
Вуга́лля, ля, с. соб. = Вугілля. Черниг. Ум. Вуга́ллячко.
Вуге́льник, ка, м. Обжигатель углей. Вас. 145.
Ву́гілля, ля, с. Уголье, уголь.
Ву́гіль, гля, м. Уголь. Ум. Ву́глик, ву́гличок.
Вугла́стий, а, е. Имѣющій углы, граненый.
Вугли́на, ни, ж. Уголекъ. Ум. Вугли́нка. Мнж. 139.
Вугло́, ла, с. При постройкѣ хаты въ срубъ: связь дерева въ углу. Грин. I. 53.
Вуглови́й, а́, е́. Угольный. Желех.
Вугля́р, ра́, м. Угольщикъ.
Вугля́рка, ки, ж. 1) Жена угольщика. Желех. 2) Мѣсто выжиганія угля.
Вугля́рня, ні, ж. = Вуглярка 2.
Вугля́рство, ва, с. Промыселъ выжиганія углей. Желех.
Вугна́вець, вця, м. = Гунявий. Желех.
Вугна́вка, ки, ж. = Гугнявка. Желех.
Ву́гнати, наю, єш, гл. = Вугнотати. Желех.
Вугнова́тий, а, е. = Гугнявий. Вх. Зн. 8.
Вугнота́ти, гл. = Гугнявити. Вх. Зн. 8.
Ву́гол, гла, м. 1) = Куток. 2) = Ріг. (наружный уголъ, уголъ улицы).
Ву́голов, ва, м. 1) Кожаная связь, которой въ цѣпѣ било прикрѣплено къ цѣповищу; части, охватывающія концы била и цѣповища, называются ви́лиці, а кольцо ихъ соединяющее — ремінни́к. Шух. I. 166. 2) Часть уздечки, находящаяся на головѣ. Шух. I. 79.
Вуго́р, гра́, м. Угорь, прыщъ.
Ву́грин, на, м. = Зеленяк. Вх. Пч. II. 10.
Вугрова́тий, а, е. Угреватый, имѣющій угри на лицѣ.
Вудву́д, да, м. = Одуд.
Вудвудя́, дя́ти, с. Птенецъ-удодъ. Як вудвудята в вишневім садку, так та худібка при оборонці. Гол. II. 36.
Вуди́ла, ди́л, с. мн. 1) Узда, уздечка. 2) Въ хвостѣ Большой Медвѣдицы названіе одной изъ меньшихъ звѣздъ, находящейся между конечной и средней звѣздой. Мнж. 148.
Вуди́ло, ла, с. = Вудлище. Желех.
