Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ріг
Берлін: Українське слово, 1924

Ріг, ро́га, м. 1) Рогъ. Коли б свині роги, то б усіх поколола. Ном. № 3827. Там ходить баран з великими рогами. Чуб. I. 129. Втя́ти, зби́ти, прите́рти ро́ги. Сбить спѣсь. Гордим Бог позбива роги. Ном. № 2457. Були і в кози роги, та притерті. Ном. № 1853. Ро́гом ви́лізти. Переносно: бокомъ выйти. Тривай, це йому рогом вилізе. Ном. № 4103. Очі ро́гом лі́зуть. Дурне, аж очі йому рогом лізуть. Ном. № 6239. Наплакалась, аж очі рогом лізуть. Харьк. Де ко́зам ро́ги втина́ють. Де ко́зам ро́ги пра́влять. Куда Макаръ телятъ не гонялъ. Ном. № 3630. Туди тебе зашлють, де козам роги правлять. Ном. № 3631. 2) Роговая пороховница. 3) Рожокъ для нюхательнаго табаку; также для помѣщенія мѣднаго купороса у овечьихъ пастуховъ. Ріг носять чабани з синім каменем, як нюхарі табаку. О. 1862. V. Кух. 38. 4) Муз. Рогъ, рожокъ. 5) Кончикъ полумѣсяца. Молодик-молодик! в тебе роги золоті. Ном. № 268. 6) Каждый изъ двухъ концевъ развилинъ (напр. въ вилахъ, въ мотовилі и пр.). 7) Уголъ наружный, выступъ всякаго предмета съ углами: стола, платка, улицы, рѣки и пр. Сим. III. На перший святий вечір кладеся до вечері на стіл під обрус на всіх чотирьох рогах по головці часнику. МУЕ. III. 39. 8) Мысъ. 9) Лапа у якоря. Ум. Ріжо́к, ріже́чок. Взяла хусту, зав'язала в три рожки по камінчику. Чуб. II. 200.