Волосува́ти, су́ю, єш, гл. Таскать за волосы. Він так мене волосував, що й на голові нічого не лишилось. Ольгоп. у.
Воло́ський, а, е. Румынскій. Насіння з волоських гарбузів. Сим. 209. Воло́ські горі́хи. Грецкіе орѣхи, Juglans regia L. Анн. 180. Поминулися в саду яблучка, ще й волоські горішки. Грин. III. 225.
Волося́ни́й, а́, е́. Волосяной. Там водами тими орудує баба-яга, костяна нога, волосяний язик. Рудч. Ск. I. 135. Основа соснова, волосяне піткання. (Заг. сито). Мнж. 174.
Волосяни́ця, ці, ж. Власяница. Замість чернечої волосяниці надів сталеву ковану тканину. К. Бай. 73.
Волося́нки, нок, ж. мн. Штаны изъ овечьей шерсти. Шух. I. 152.
Во́лот, та, м. Колосъ, метелка проса или овса. Як миша їсть волот, так буде хліб дорог. Ном. № 313. Ум. Волото́к.
Воло́та, ти, ж. = Волот.
Волоти́стий, а, е. Колосистый (о просѣ, овсѣ).
Воло́ття́, тя, с. соб. Колосья проса или овса. Ой просо, просо волоття! Мет. 206. У кукурузы — волосообразныя кисти сверху.
Воло́х, ха, м. 1) Валахъ, румынъ. Ой волохи, волохи, вас осталося трохи; і ви, молдавани, тепер ви не пани. Шевч. 153. 2) мн. воло́хи. Волоса на рукахъ и пр. Так волохи й повставали. Ном. № 8191.
Волоха́тий, а, е. Мохнатый, косматый, обросшій волосами, перьями. Ходить голуб коло хати сивий, волохатий. Мет. 11. Хто волохатий, той буде багатий. Ном. № 307. Кіт волохатий.
Волоха́тіти, тію, єш, гл. Мохнатѣть.
Волоха́тість, тости, ж. Мохнатость, косматость. Желех.
Волоха́ч, ча́, м. 1) Мохнатое существо. 2) Раст. Amarantus retroflexus L. ЗЮЗО. I. 111.
Волоцю́га, ги, об. Бродяга. Чуб. I. 240. Всесвітня волоцюга. Котл. Ен. VI. 11. Ум. Волоцю́жка. Ув. Волоцю́жище.
Воло́чаний, а, е. Объ обуви: съ воло́ками. Волочані черевики (у чоловіків). Константиногр. у.
Волочба́, би́, ж. Боронованіе. Ананьев. у.
Волоче́бник, ка, м. Ходящій съ поздравленіями по домамъ на св. недѣлѣ. Ум. Волоче́бничок. Ой ішли брели добрі молодці волочебнички. Нп.
Воло́чини, чин, ж. мн. Остатки растеній, увязающіе въ зубьяхъ бороны при ея работѣ.
Волочи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Шевч. 545. Копиці волочив. Греб. 378. 2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать. Ном. № 4063. 3) Бороновать (послѣ посѣва). Чуб. VII. 401. Посіяв і волочить. Грин. II. 151. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити. Мет. 357.
Волочи́тися, чу́ся, чишся, гл. Таскаться, скитаться, шляться. По світу волочусь. Шевч. 224. Казав мені батько, щоб я оженився, по досвітках не ходив, та й не волочився. Нп. Копі́йка воло́читься (у кого). Есть деньги. Котл. НП. 351.
Волочи́ще, ща, с. Тасканіе за волосы. Як би піймав на кавунах, то б зробив йому добре волочище. Волч. у. (Лобод.).
Воло́чище, щі, ж. Ув. отъ воло́ка.
Волочі́льне, ного, с. Даръ въ видѣ пшеничнаго калача и нѣсколькихъ окрашенныхъ яицъ, приносимый въ понедѣдьникъ Пасхи лицомъ, приходящимъ съ поздравленіемъ. См. Волочінник. Чуб. III. 24.
Волочі́льник, ка, м. 1) Работникъ, боронующій послѣ посѣва. 2) = Волочі́нник. Желех.
Волочі́нник, ка, м. Понедѣльникъ Пасхи, когда ходятъ христосоваться и поздравлять съ праздникомъ. Чуб. III. 24.
Волочі́ння, ня, с. 1) Боронованіе послѣ посѣва. 2) Хожденіе крестьянскихъ мальчиковъ на праздникъ Паски съ поздравленіемъ и пѣніемъ соотвѣтственныхъ пѣсенъ.
Воло́чка, ки, ж. = Волічка. Канев. у.
Волочо́к, чка́, м. 1) Ум. отъ волок. Браун. 39. Виплети, старий, волочок та піди на річку, може рибки вловиш. Мнж. 88. 2) Цилиндрическая склянка на снуркѣ, которой вынимаютъ изъ бочки водку для пробы. Сим. 96. Горілку, то що, возять у Січ.... Привезеш горілку, то й прийде купувать і зараз бере волочок, тягає, сам п'є і душ десять частує. ЗОЮР. I. 156.
Воло́шечка, ки, ж. Ум. отъ воло́шка.
Воло́шин, на, м. Валахъ, румынъ. У нас такий панич як волошин: чорнявий, з волосом на виду. Ном. № 8554.
Воло́шка, ки, ж. 1) Валашка, румынка. А в дівчини та чорнії брови, як у тії волошки. 2) Раст. а) василекъ, Cen-
