Вісімна́дцять, ти́, числ. Восемнадцать. Єден за вісімнадцять, а другий без двох двадцять. Ном. № 7991.
Віск, во́ску, м. Воскъ. Зсукали свічку з ярого воску. Нп. Ум. Вощо́к, воще́чок. Грин. III. 8. Сим. 221.
Віскри́вець, вця, м. Сопливецъ, возгривецъ.
Віскри́вий, а, е. Сопливый, возгривый.
Віскря́к, ка́, м. Сопля, возгря.
Віслю́к, ка́, м. Оселъ. Як віслюк хвицкне, в полицію не йти. Ном. № 4133.
Вісни́й, а́, е́. Осевой. Вісни́й ніж. = Вісник. Желех. Шух. I. 249.
Ві́сник, ка, м. У столяровъ, бочаровъ: скобель. Желех.
Вісня́к, ка́, м. = Вісник. Вх. Зн. 8. Желех.
Ві́спа, пи, ж. Оспа, Variolae.
Віспа́рь, ря́, м. Оспопрививатель. Полт. г. Екатериносл. г.
Ві́стка, ки, ж. Вѣсть, извѣстіе. З Хортиці-сестриці щоб вістку прислав. О. 1861. IV. 57. Сорока на хвості принесла вістку. Ном. № 6712.
Ві́стове́ць, вця́, м. Вѣстникъ. Вбігає, задихаючись од поспіху, вістовець. К. Бай. 62.
Вістови́к, ка́, м. = Вістовець. Скоро прилетить вістовик від дідуся. Чуб. II. 21.
Вістовни́ця, ці, ж. Вѣстница. Зозуленька.... вістовниця принесе звістку. Мир. ХРВ. 83.
Ві́стонька, ві́сточка, ки, ж. Ум. отъ вість.
Ві́стря, ря, с. Остріе. Шух. I. 153, 175, 291.
Вість, ти, ж. = Вістка. Ой прийшли Перебийносу немудрії вісти. Лукаш. 32. Добрі вісті не лежать на місці. Ном. № 13835. Таке життя, що хоч без вісти тікай. Мир. ХРВ. 390. Ум. Ві́стенька, ві́сточка.
Ві́сь, во́сі, ж. Ось. Вісь передня, задня. Рудч. Чп. 249. Віз без восей. Чуб. I. 317.
Ві́сько, ка, с. и пр. Ві́йсько и пр. Без ради й вісько гине. Ном. № 6116.
Вісьма́ка, ки, ж. Восьмерка (въ картахъ). КС. 1887. VI. 469.
Вісьмери́к, ка́, м. 1) Содержащій въ себѣ восемь единицъ, восьмерикъ. 2) Восьмерикъ (воловъ, лошадей въ упряжи). Ой ішли воли та в вісьмерику. Рудч. Чп. 158. 3) Мельничный жерновъ, въ которомъ радіусъ равенъ 8 вершкамъ.
Вісьми́на, ни, ж. 1) Восьмая часть. 2) Восьмая часть кварты. 3) Раст. Lycium. Мнж. 177.
Ві́сьта! меж. Крикъ на лошадей: на лѣво. Kolb. I. 65.
Вісьта́к, ка, м. У кожевниковъ: палка для выворачиванія кожъ. Вх. Зн. 8.
Ві́та, ти, ж. Вѣтвь (употребл. преимущ. во мн. ч. ві́ти). Долина глибока, а калина висока, аж на землю віти гнуться. Мет. 80. Ум. Ві́тонька, ві́точка, ві́тка.
Віта́ння, ня, с. 1) Привѣтъ, привѣтствіе. Чолом! Вітання за вітання! К. ЦН. 174. 2) Пріемъ гостей.
Віта́ти, та́ю, єш, гл. 1) Привѣтствовать. Пан того попа вітає: Ну що, батюшко, як ваш хліб? роспитує. Рудч. Ск. II. 208. 2) Принимать (гостей). Тобою, рибо, гостій вітати, а моїм пером листи писати. Мет. 330. Тогді стали його вітати медом шклянкою і горілки чаркою. Дума. 3) Приглашать. Музику наймає і нерівню титарівну у танець вітає. Шевч. 4) Заходить. Хто вірно кохає, той часто вітає. Ном. № 8757. 5) Витать, носиться. Сам Бог вітає над селом. Шевч.
Ві́тер, тру, м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер віє, калина не спіє. Мет. 165. Із вітром могила в степу розмовляє. Шевч. 37. На ві́тер підня́ти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. Нп. Пішло́ з ві́тром, за ві́тром. Пропало, пошло прахомъ. Ві́тер ма́є. Уже нѣтъ. Шука́й ві́тра в по́лі! Напрасно будешь искать, не найдешь. Іди́ по три вітри́. Ступай къ чорту. Жене́, як ді́дько вітри́. Летитъ, какъ бѣшеный. Ном. №11428. Ум. Вітре́ць, ві́тречко, ві́трик, ві́тронько. ХС. II. 196. 2) = Ятір. Kolb. I. 73.
Ві́териця, ці, ж. Вихрь. Вх. Уг. 231.
Ві́терник, ка, м. 1) Болѣзнь — родъ сыпи или прыщей на тѣлѣ. Вх. Лем. 399. 2) Растеніе, употребляемое для лѣченія болѣзни вітерник. Вх. Лем. 399.
Віти́стий, а, е. Вѣтвистый. Желех.
Ві́тка, ки, ж. 1) Ум. отъ ві́та. Калинова вітка, як рідная тітка. Ном. № 12398. Хороша, як вітка. Ном. № 8425. 2) От-
