корму скота мукой, отрубями и пр. Желех.
Відмахну́ти, ся. См. Відмахувати, ся.
Відма́хувати, хую, єш, сов. в. відмахну́ти, ну́, не́ш, гл. Отмахивать, отмахнуть.
Відма́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. відмахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отмахиваться, отмахнуться. Одмахувались руками. Левиц. Пов. 79.
Відмаще́ння, ня, с. Смазываніе нитокъ основы ві́дмасткою (см.). МУЕ. III. 13.
Відма́щувати, щую, єш, сов. в. відмасти́ти, щу́, сти́ш, гл. 1) Отрабатывать, отработать мазаніемъ. Мені взавтра треба йти відмащувати за того карбованця, що пан позичив. 2) Смазывать, смазать нитки основы ві́дмасткою. Шух. I. 258.
Відмежо́вувати, вую, єш, сов. в. відмежува́ти, жу́ю, єш, гл. Отмежевывать, отмежевать.
Відме́лювати, люю, єш, сов. в. відмоло́ти, мелю́, леш, гл. Отмалывать, отмолоть.
Відмерза́ти, за́ю, єш, сов. в. відме́рз(ну)ти, зну, неш, гл. 1) Отмерзать, отмерзнуть. 2) Оттаивать, оттаять.
Відме́рти. См. Відмірати.
Відме́сти́. См. Відмітати.
Відмива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відми́ти, ми́ю, єш, гл. 1) Отмывать, отмыть. 2) Мыть за долгъ, отрабатывать, отработать мойкой.
Відмива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відми́тися, ми́юся, єшся, гл. Отмываться, отмыться. Так заплямив, що й не відмивається.
Відмика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відімкну́ти, ну́, неш, гл. Отпирать, отпереть. Одмикай скриню. ЗОЮР. I. 257. Прийшов і двері відмикає. Шевч. Оддай, сину, райські ключі.... відімкнути рай і пекло. ЗОЮР. 243.
Відмика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. відімкну́тися, ну́ся, нешся, гл. Отпираться, отпереться (о замкѣ). Не відмикається чогось замок: чи заіржавів, чи й зовсім поламався.
Відми́кувати, кую, єш, гл. — від чо́го. Отлынивать, уклоняться отъ чего. Наймити вештались по дворі, одмикували од роботи. Левиц. ПЙО. II. 171 (видання 3-тє, 1905, а в другому виданні (221) — помилка).
Відмити, ся. См. Відмивати, ся.
Відміл, лу, м. Отмель. Радом. у.
Відмі́н, ну, м. Выкупъ. Турчин-турчинойку, не губь мене молодойку: їде милий, одмін несе. АД. I. 100.
Відміна, ни, ж. 1) Измѣненіе, перемѣна. 2) Отличіе. У нас на Вкраїні.... не всюди однаково говорять.... не велика, воно, правда, і одміна. О. 1862. I. 70. Служки, доношуючи після своїх панів стареньку їх зобуву, пришивали до неї для одміни чорні пришви. Ном. № 7334. 3) Варіантъ. Є ще сім відмін сієї приказки. Ном. № 10854. 4) Выкупъ. „Турчин-турчинойку, не губь мене молодойку, їде мамця відмінити, не даст в'на мі загинути“. Одмінойки та й не стало: дівча гірко заплакало. АД. I. 100. 5) Уродливое дитя, больное англійскою болѣзнью. Чуб. I. 130. Народъ считаетъ такого ребенка чертенкомъ, которымъ подмѣнили человѣческое дитя. См. Відмінок. КС. 1883. VI. 372. Ум. Відмі́нонька.
Відміни́ти, ся. См. Відміняти, ся.
Відмінний, а, е. Отличный, отличающійся отъ. Почнеш ік Волині зближатися, зараз постережеш, що пішла перед тобою одмінна од нашої сторона. К. (О. 1861. II. 233).
Відмінник, ка, м. = Відміна 5.
Відмі́нність, ности, ж. Отличіе отъ чего.
Відмінок, нка, м. = Відміна 5. Чуб. I. 193. Скік в стремена, давай драла.... Аж що за одмінок? — Стріха в хмарах заблищала і стоїть будинок. Г. Арт. (О. 1861. III. 106). Який же його одмінок уторопає, що він верзе! О. 1861. III. 88.
Відмінча́, ча́ти, с. = Відміна 5.
Відміня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відміни́ти, ню́, ниш, гл. 1) Перемѣнять, перемѣнить, измѣнять, измѣнить. Природу тяжко одмінити. Ном. № 3208. Відміни́ло. Перемѣнилось. Вчора був великий мороз, а сьогодня відмінило. 2) Покупать, купить и поставить восковую свѣчу въ церкви. Відміню святій Покрові свічку дорогую і на корогов до церкви двісті подарую. Мкр. Н. 14. Відмінила свічечку за копієчку. Ном. № 12832. У Кулиша не только о свѣчкѣ, а вообще подарить, пожертвовать. Псалтирщик шість неділь псалтир читав, а за те йому покійного батька свиту відмінили і хустку, і малахай. ЗОЮР. II. 287. 3) Выкупать, выкупить изъ неволи. Турчин-турчинойку, не губь
