Словарь української мови (1924)/відміна

by Борис Грінченко

◀ відмін

Словарь української мови Борис Грінченко В відміна

відмінити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відміна, ни, ж. 1) Измѣненіе, перемѣна. 2) Отличіе. У нас на Вкраїні.... не всюди однаково говорять.... не велика, воно, правда, і одміна. О. 1862. I. 70. Служки, доношуючи після своїх панів стареньку їх зобуву, пришивали до неї для одміни чорні пришви. Ном. № 7334. 3) Варіантъ. Є ще сім відмін сієї приказки. Ном. № 10854. 4) Выкупъ. „Турчин-турчинойку, не губь мене молодойку, їде мамця відмінити, не даст в'на мі загинути“. Одмінойки та й не стало: дівча гірко заплакало. АД. I. 100. 5) Уродливое дитя, больное англійскою болѣзнью. Чуб. I. 130. Народъ считаетъ такого ребенка чертенкомъ, которымъ подмѣнили человѣческое дитя. См. Відмінок. КС. 1883. VI. 372. Ум. Відмі́нонька.