Витруха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́трухнути, ну, неш, гл. Выгнивать, выгнить.
Ви́трухати, хаю, єш, = Витрусити.
Ви́трухатися, хаюся, єшся, гл. Перетрястись.... Добре таки витрухався, поки добіг до хати.
Витру́шування, ня, с. Чистка печныхъ трубъ. Мир. Пов. II. 56.
Ви́трусити, ся. См. Витру́шувати, ся.
Витру́шувати, шую, єш, сов. в. ви́трусити, шу, сиш, гл. 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Рудч. Ск. II. 197. Останній шаг витрушує шинкарці. Греб. 371. 2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно. Харьк. у. 3) — са́жу. Чистить, вычистить печную трубу. Грин. II. 76.
Витру́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. ви́труситися, шуся, сишся, гл. Вытряхиваться, вытряхнуться, выпадать, высыпаться.
Витрюха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́трюхнути, ну, неш, гл. = Витруха́ти, ви́трухнути. Скрипить дуплинаста деревина від вітру і зовсім, здається, зогнила: середина витрюхла, випала. Мир. Пов. II. 111.
Витряса́ти, са́ю, єш, сов. в. ви́трясти, су, сеш, гл. 1) Вытрясать, вытрясти, вытряхивать, вытряхнуть. Ми приходим молотити, в понеділок калатаєм, а в вівторок витрясаєм, а в середу б'єм солому. Грин. III. 639. 2) Несов. в. Танцовать. Почав витрясати польки. Св. Л. 206.
Ви́тряхнути (вітряхнути), хну, неш, гл. Высохнуть. Шух. I. 253.
Ви́тулитися, люся, лишся, гл. Составиться, набраться, выйти. Подивлюсь по гроших, може й витулиться копа з шагом. Лебедин. у.
Ви́туманити, ню, ниш, гл. Добыть обманомъ. (Циган) витуманив кусок сала. Рудан. I. 67.
Ви́тупати, паю́, єш, гл. 1) Протоптать, вытоптать. Ой хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? 2) Проходить. Цілий день витупала, пораючись.
Ви́тупити, ся. См. Витуплювати, ся.
Ви́тупкати, каю, єш, гл. 1) = Витупати 2. 2) Добыть хожденіемъ. Витупкав йому добру парафію. Св. Л. 308.
Виту́плювати, плюю, єш, сов. в. ви́тупити, плю, пиш, гл. Тупить, иступить.
Виту́плюватися, лююся, єшся, сов. в. ви́тупитися, плюся, пишся, гл. Тупиться, иступиться. Витупиться міч. К. Пс. 44.
Витупцьо́вувати, вую, єш, гл. Топать ногами, сѣменить ногами. (Півень) витупцьовує, витупцьовує дриґульками, ніби й справді танцює. Сим. 212. Хата, 200.
Ви́турити. См. Витуря́ти.
Ви́турлити, рлю, рлиш, гл. = Ви́турити. Всіх козаків у поход витурлив. О. 1862. II. 24.
Витуря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́турити, рю, риш, гл. Прогонять, прогнать, вытѣснить, выгнать. Як би дідову дочку витурити з дому. Рудч. Ск. II. 55.
Виту́шка, ки, ж. Моталка, снарядъ для сматыванія нитокъ въ клубки. Вас. 202. Части его: сті́льчик — нѣчто подобное табуреткѣ, расходящіяся ножки котораго укрѣплены въ толстой деревянной доскѣ — подставкѣ; сквозь табуретъ проходитъ и нижнимъ концомъ укрѣпляется въ подставкѣ што́мпель — вертикально стоящая палка, на верхнемъ концѣ которой вращаются два би́льця — положенныя накрестъ палки; на четырехъ концахъ би́льців надѣты ко́ники, на которые надѣвается півмі́ток. Констант. у. Б. Гринч. Въ другихъ мѣстахъ вмѣсто сті́льчика — крестъ изъ тяжелыхъ досокъ, штомпель называется ни́тка, ко́ники — качечки́. Чуб. VII. 410. Там жили з них чорти мотали і без витушки на клубок. Котл. Ен. III. 50.
Ви́тхатися, хаюся, єшся, гл. Выдохнуться. Хрін вже й витхався.
Ви́тхлий, а, е. Выдохшійся. Уман. I. 117. См. Видхлий.
Ви́тхнутися, нуся, нешся, гл. = Витхатися.
Ви́тяг, гу, м. 1) Извлеченіе. 2) Экстрактъ. 3) Выписка. Уман. I. 295.
Витяга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́тягти, гну, неш, гл. 1) Вытягивать, вытянуть, вытаскивать, вытащить. Витягніть Василечка трьома неводами. Мет. 181. Марко витяг з кутка кілька шабель. Стор. МПр. 115. 2) Вынимать, вынуть. Шага з кишені панської витягає. Нп. 3) Вытягивать, вытянуть, удлиннить. Як короткий, то витягнуть. Ном. № 1203. 4) Извлекать, извлечь. Левч. 50.
Витяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. ви́тягтися, гнуся, нешся, гл. Вытягиваться, вытянуться, протянуться. Та балка витяглась ік Абрамівці. Верхнеднѣпр. у. Як учеше батька ціпом по лисині, той і витягсь (т. е. умеръ). Мнж. 4.
