Вироблі́ння, ня, с. См. Виробляння. Шух. I. 216.
Виро́блювати, люю, єш, гл. = Виробляти. О. 1861. IX. 179.
Виробля́ння, ня, с., у гуцул. виробління. 1) Выдѣлка. Шух. I. 216. 2) Выработка, обработка. Шух. I. 260. 3) Зарабатываніе. 4) Продѣлываніе.
Виробля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́робити, блю, биш, гл. 1) Выдѣлывать, выдѣлать, дѣлать. У Батурині сірі сукна виробляють. Черниг. у. Благословіть нас, мамо, коровай виробляти! Грин. III. 501. 2) Вырабатывать, выработать; обрабатывать, обработать, отдѣлать. Ми не виробили собі під византийщиною культури, рівноважної з римською. К. ХП. 65. Чесним потом виробляти із неволі волю. О. 1862. X. 31. (Поема) ще не вироблена, тим і не посилаю. Шевч. (О. 1861. X. 12). У гуцуловъ-гончаровъ виробля́ти гли́ну — мѣшать руками, окончательно ее размягчая и дѣлая готовой для работы. Шух. I. 260. 3) Срабатывать, сработать извѣстное количество, зарабатывать, заработать. Хоч і не заробе багато, а все за хліб виробе. Грин. II. 73. Ти, кажуть, громадську отару пасеш, рублів з півсотні виробляєш. Мир. ХРВ. 51. 4) — си́лу. Истрачивать, истратить на работѣ силу. Ой щоб тобі, ґосподине, хоріти, боліти: виробив я свою силу та на твої діти. Грин. III. 556. 5) Истощать, истощить, измучить работой. Кінь не везе, бо дуже вироблений. Зміев. у. О землѣ: истощать, истощить частыми посѣвами. Виробили так землю, що вже нічого не родить. 6) Прорабатывать, проработать извѣстное время. (Повинен) ти мені цілий год робити ту роботу, шо я загадаю. Як виробиш, так навчу, а не виробиш, — не навчу. Мнж. 72. 7) Выдѣлывать, продѣлывать, продѣлать. Хто ж се виробля? Св. Л. 50. Оттаке-то людям горе чума виробляла. Шевч. 545.
Виробля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́робитися, блюся, бишся, гл. 1) Выдѣлываться, выдѣлаться. 2) Вырабатываться, выработаться; обрабатываться, обработаться. 3) Истощаться, обезсилѣть отъ работы. Виробився чоловік. Зміев. у.
Вироб'яки́, кі́в, м. мн. Родъ кожаныхъ лаптей. Шух. I. 120.
Ви́родитися, джуся, дишся, гл. 1) Выродиться. 2) Истощиться (о землѣ).
Ви́родок, дка, м. Выродокъ. См. Вирід. Мав уродиться чоловік, та вилупивсь виродок. Ном. № 2917. Всі люде як люде, а ти мов виродок який. О. 1862. II. 25.
Ви́розуміти, мію, єш, гл. Понять. Желех.
Ви́розумітися, міюся, єшся, гл. Сдѣлаться понятнымъ, быть понятымъ. Той те скаже, другий друге, третій третє, а од того вирозуміється діло, повернеться перед нами з усіх боків. О. 1862. I. 65.
Ви́роїтися. См. Вироюватися.
Ви́рок, ку, м. Приговоръ (суда), рѣшеніе, опредѣленіе. Що ти мені страшні вироки пишеш. К. Іов. 29.
Вироста́ти, та́ю, єш, сов. в. ви́рости, сту, теш, гл. Выростать, вырости. Борода виросла, та ума не винесла. Ном. № 6355. Буває, що і на полі рожа виростає. Ном. № 14303.
Ви́росток, тка, м. Подростокъ. У мене діти ще не великі: так, виростки собі. Екатериносл. у. (Залюбоск.). Ум. Ви́росточок. Такий хлопчук, виросточок уже чималий.
Вироща́ти, ща́ю, єш, сов. в. ви́ростити, щу, стиш, гл. Выращивать, выростить. Дощі.... землю промочають, траву вирощають. Нп. Виростив.... як рідну дитину. О. 1861. VIII. 17.
Виро́юватися, ро́ююся, єшся, сов. в. ви́роїтися, роюся, їшся, гл. 1) Отроиться (о пчелахъ), вылетать, вылетѣть роемъ. Рій вироївся. МВ. (О. 1862. I. 72). 2) Высыпать, высыпать, выходить, выйти толпой (о людяхъ). Люде вироїлися з церкви. МВ. (О. 1862. I. 91). Люде за їми купами вироювалися. МВ. (О. 1862. I. 102). 3) Возникать, возникнуть. Відсіля ж то й вироїлась приказка. Стор. I. 8. 4) безл. Вообразиться. Тільки що задрімав, таке вироїлось, що аж страшно стало.
Вируба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́рубати, баю, єш, гл. 1) Вырубать, вырубить. Вирубаю цей ліс. 2) Срубывать, срубить. Вирубав собі дубка на вісь. 3) Изрубливать, изрубить. Вирубано всіх ворогів. 4) Ля́хом вируба́ти. Говорить по-польски, (объ украинцѣ). Ой п'є Сава і гуляє, ляхом вирубає. Нп.
Виру́бувати, бую, єш, гл. = Вируба́ти.
Вируго́вувати, вую, єш, сов. в. ви́ругувати, гую, єш, гл. Изгонять, изгнать кого изъ его владѣній.
Вируча́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́ручити, чу, чиш, гл. Выручать, выручить, освобождать, освободить, спасать, спасти. Ходжу по світу: з біди людей виручаю. Рудч. Ск. II. 79.
