Виноко́ло, ко́ла, с. Виноградникъ? А в полі, в полі, й у виноколі, стоять намети з білого шовку. АД. I. 8.
Вино́сити, шу, сиш, сов. в. ви́нести, несу, сеш, гл. 1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Шевч. 23. Де не просять, там києм виносять. Ном. № 11895. О, щоб їх вихром винесло. Ном. № 3667. 2) Вырывать, вырвать. Зайшов (чорт) ззаду, та шпичкою й виніс те око. Драг. 43. Гледи, шоб вона (відьмина сорочка) печі не рознесла, — дай я спалю. Та пішли на город, викопали кабицю. Як запалили, так ту кабицю й винесло. Драг. 69. 3) О денежномъ счетѣ: составлять, составить. Вам треба заплатить за поле.... 18 карб. 90 коп., та за город 5 карб. 10 к., до на рік винесе 24 карб. О. 1862. IV. 106.
Ви́носити. См. Виношувати.
Вино́ситися, шуся, сишся, сов. в. ви́нестися, суся, сешся, гл. 1) Выноситься, винестися. 2) Возноситься, вознестись, подниматься, подняться. Між бідними невеличкими міщанськими хатами високо виносилася покрівля його чималої хати. Левиц. I. 238. 3) Ку́рка ви́неслася. Снесла всѣ яйца, больше ужъ не будетъ нестись. За літо кури винеслись, то тепер і не несуться. Волч. у.
Виното́ка, ки, ж. Точило для выжимки винограднаго сока. Чоловік викопав винотоку. Єв. Мр. XII. 1.
Винохі́д, хо́да, м. Иноходецъ. Спочили вони з матір'ю, осідлали коня-винохода і поїхали собі. ЗОЮР. II. 50.
Виноша́ти, ша́ю, єш, гл. = Вино́сити. А свекорко похожає, нагаєчку виношає. Грин. III. 307.
Вино́шувати, шую, єш, сов. в. ви́носити, шу, сиш, гл. 1) Выносить, повыносить. Носить та й носить, та насилу виносила. Рудч. Ск. I. 37. Який батько, такий син, — ви́носили з діжки сир. Ном. № 7137. 2) Пронашивать, проносить. 3) Изнашивать, износить.
Вино́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. ви́носитися, шуся, сишся, гл. 1) Пронашиваться, проноситься. 2) Изнашиваться, износиться.
Винува́ти, ну́ю, єш, гл. Обвинять, винить. Бо як тії припутні полетять, тебе будуть, орлику, винувать. Радом. у. Нікого не винуйте, я нікого не виную, одного Петра, він зробив мені цю шкоду. Канев. у.
Винува́тися, нуюся, єшся, гл. Обвиняться. Шух. I. 189.
Винужа́ти, жа́ю, єш, гл. Изнурять. Ну, навіщо б я себе отак винужав: день у школі, прийде ніч — одно за книжками сидите. Лебед. у.
Винуря́тися, ряюся, єшся, гл. Выходить наружу, показываться, выступать. Та вона (річка Оріль) так: то тече під кукотиною (така рослина), то знов винуряється і блищить проти сонця. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн.
Виньма́ти, маю, єш, гл. = Виймати. Аф. 335.
Ви́нюхати. См. Винюхувати.
Виню́хувати, хую, єш, сов. в. ви́нюхати, хаю, єш, гл. 1) Вынюхивать, вынюхать. Табаки ріжок винюхала. О. 1862. IX. 123. Мнж. 59. 2) Пронюхивать, пронюхать.
Ви́нянчити, чу, чиш, гл. Выняньчить.
Ви́нянчитися, чуся, чишся, гл. Вынянчиться.
Ви́няти, ся. См. Виймати, ся.
Винятко́вий, а, е. Исключительный. Желех.
Ви́няток, тку, м. Исключеніе. Желех.
Ви́орати, ся. См. Вио́рювати, ся.
Вио́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́орати, рю, реш, гл. 1) Вспахивать, вспахать. Виорала дівчинонька мислоньками поле. Мет. 274. 2) Находить, найти въ землѣ при паханіи. Не чув, щоб хто росказував, що в полі виорують лина. Рудч. Ск. I. 165.
Вио́рюватися, рююся, єшся, сов. в. ви́оратися, рюся, решся, гл. Находиться, найтись въ землѣ при паханіи. Виорюються барз із землі хрущі. Вх. Уг. 230.
Випада́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́пасти, ду, деш, гл. 1) Выпадать, выпасть. Аж очі випадають, так голова болить. Ном. № 10046. Як рак з кошеля випав, так багачеві таляр з калити. Ном. № 13371. Вітер і сніг випадає, чумак в полі пропадає. Рудч. Чп. 238. Випав сак і тому бідному. Ном. № 2108. 2) Случаться, случиться, приходиться. Випало мені якось бути у його в хаті. Така мені доля гірка випала. МВ. (О. 1862. III. 47). О. Гервасієві саме тоді випала дорога. Св. Л. 94. Яке коли нещастя випаде. Драг. 75. Випада́є. а) Случается, приходится. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччу спить, — все випада таки Рябка притьмом побить. Г. Арт. (О. 1861. III. 85). Не ви-
