Словарь української мови (1924)/виорювати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виорювати
Берлін: Українське слово, 1924

Вио́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́орати, рю, реш, гл. 1) Вспахивать, вспахать. Виорала дівчинонька мислоньками поле. Мет. 274. 2) Находить, найти въ землѣ при паханіи. Не чув, щоб хто росказував, що в полі виорують лина. Рудч. Ск. I. 165.