Вико́чувати, чую, єш, сов. в. ви́котити, чу, тиш, гл. 1) Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти изъ чего. Викочує з-під повітки віз. ЗОЮР. II. 201. Та винесе самопали, викотить гармати. Шевч. 450.
Вико́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́котитися, кочуся, тишся, гл. Выкатываться, выкотиться. Сонечко викочується з-за гори. Драг. 25. У діда із очей аж дві сльози викотились. Стор. I. 121.
Вико́шувати, шую, єш, сов. в. ви́косити, шу, сиш, гл. 1) Скашивать, скосить, выкосить. Четвертину проса викосить. Рудч. Ск. I. 89. 2) Находить, найти, кося. Пішов на поле косить пшениці і викосив птичку таку гарну. Рудч. Ск. I. 163.
Ви́кпити, плю, пиш, гл. = Видурити. Желех.
Ви́кравка, ки, ж. = Окрайка. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Викрада́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́красти, ду, деш, гл. Выкрадать, выкрасть. Який батько, такий син — викрали з діжки сир. Ном. № 7137.
Викрада́тися, да́юся, єшся, сов. в. ви́крастися, дуся, дешся, гл. Украдкой выходить, выйти, уходить, уйти. До божого дому стала ще частіше ходити, викрадаючись од дітей. Г. Барв. 370.
Ви́красити, ся. См. Викраша́ти, ся.
Ви́красти, ся. См. Викрадати, ся.
Викраша́ти, ша́ю, єш, сов. в. ви́красити, шу, сиш, гл. 1) — себе́. Рисоваться, порисоваться, похвастать. Їде (поштарь) і свистить: купив за п'ятака свистик і свистить — хотів себе викрасити, що, бач, і він свистить. Екатериносл. у. (Залюбовск.). 2) Только сов. в. = Ви́валашати. Корназ не викрашений. Вх. Лем. 398.
Викраша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. ви́краситися, шуся, сишся, гл. Красосоваться, покрасоваться. З полиці миси, миски й мисочки і зелені, й червоні, і жовті.... викрашаються. МВ. (О. 1862. III. 57).
Ви́кресати, шу, шеш, гл. Высѣчь (огня). Викресали огню з оружини. Мет. 369.
Викрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́крити, рию, єш, гл. Открывать, открыть, обнаруживать, обнаружить. Желех.
Ви́кривити, ся. См. Викривляти, ся.
Викривля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́кривити, влю, виш, гл. Искривлять, искривить.
Викривля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́кривитися, влюся, вишся, гл. 1) Искривляться, искривиться. 2) Кривляться, гримасничать.
Ви́крик, ку, м. Крикъ. Гомін.... перейшов у викрик. Мир. ХРВ. 262.
Ви́крикнути, ну, неш, гл. Вскрикнуть. А, бабусічко! — було викрикне. МВ. (О. 1862. III. 39). Брат на мене викрикнув. Федьк.
Ви́крити. См. Викривати.
Ви́кришити, шу, шиш, гл. Превратить въ крошки.
Ви́кришитися, шуся, шишся, гл. Выкрошиться.
Ви́кришки, шок, ж. мн. Остатки при крошеніи табаку.
Ви́круглити. См. Викругляти.
Викругля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́круглити, лю, лиш, гл. Округлять, округлить.
Ви́крут, ту, м. Уловка, увертка. Хто має викрути, не піде в некрути. Ном. № 971.
Викрута́си, сів, м. 1) Извороты, трудныя „па“ (въ танцахъ). Виробляв такі викрутаси, що ніхто б і не подумав, що сього козака бито недавно киями. К. ЧР. 286. 2) Увертки.
Викрута́сом, нар. Изворачиваясь. Тут танцювала викрутасом. Котл. Ен.
Ви́крутень, тня, м. 1) Извилина. Мо' в їх земля при купі, а в нас викрутні. Канев. у. 2) Плутня. Викрутнями перебувається. Ном. № 817. 3) Изворотливый человѣкъ. Бач, який викрутень. Ном. № 3019.
Ви́крутити, ся. См. Викручувати, ся.
Ви́крутка, ки, ж. Увертка.
Викру́чувати, чую, єш, сов. в. ви́крутити, чу, тиш, гл. 1) Выкручивать, выкрутить, выжимать, выжать. Сорочка мокрісінька, — хоть викрути. Лебед. у. 2) Вырывать, вырвать. А молода бондарочка тих жартів не знала, — праву ручку викрутила, та й по личку втяла. Гол. 3) — но́гу. Свихнуть, вывихнуть.
Викру́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́крутитися, чуся, тишся, гл. 1) Увертываться, увернуться; вывернуться. Грицько побачив, що кацап виймає ножа, та й викрутився. Рудч. Ск. I. 201. 2) Только сов. в. Проработать безъ отдыху. Ціле літо, як муха в окропі, викрутяться обоє, рано встаючи, пізно лягаючи. Мир. ХРВ. 125.
Виктува́ти, тую, єш, гл. Харчевать,
