Словарь української мови (1924)/викрашати

by Борис Грінченко

◀ викрасти

Словарь української мови Борис Грінченко В викрашати

викрашатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Викраша́ти, ша́ю, єш, сов. в. ви́красити, шу, сиш, гл. 1) — себе́. Рисоваться, порисоваться, похвастать. Їде (поштарь) і свистить: купив за п'ятака свистик і свистить — хотів себе викрасити, що, бач, і він свистить. Екатериносл. у. (Залюбовск.). 2) Только сов. в. = Ви́валашати. Корназ не викрашений. Вх. Лем. 398.