Ви́какатися, каюся, єшся, гл. дѣтск. Испражниться.
Ви́канючити, чу, чиш, гл. Выклянчить. Так ви ж не виканючите! Ном. № 4580.
Ви́капаний, а, е. 1) Искапанный. 2) Похожій какъ двѣ капли воды, вылитый. Радом. Грицько — викапаний батусь.
Ви́карати, раю, єш, гл. Наказать. Чуб. IV. 56, 555.
Ви́карбувати, бую, єш, гл. Сдѣлать нарѣзки на деревѣ.
Ви́кати, каю, єш, гл. Говорить „вы“. Господарь слузі не викає. Ном. № 10388.
Ви́качалкувати, кую, єш, гл. Побить скалкой. Вона його викачалкувала та й прогнала. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
Ви́качати, ся. См. Викачувати, ся.
Вика́чувати, чую, єш, сов. в. ви́качати, чаю, єш, гл. Искатывать, искатать что, напр. при золотухѣ припухшія железы вика́чують шариками изъ горячаго хлѣба. Грин. II. 319.
Вика́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́качатися, чаюся, єшся, гл. 1) Валяться, поваляться, покататься по землѣ. Кінь викачався добре. О человѣкѣ: валяться, поваляться, лежать, пролежать долго. Висплються, викачаються. Мир. ХРВ. 204. 2) Упавъ въ грязь, испачкиваться, испачкаться. Спіткнувсь, упав і викачавсь у барлозі. Мнж. 128.
Вика́шлювати, люю, єш, сов. в. ви́кашляти, ляю, єш, гл. Выкашливать, выкашлять. Аф. 329.
Вика́шлюватися, лююся, єшся, сов. в. ви́кашлятися, ляюся, єшся, гл. Выкашливаться, выкашляться. Аф. 329.
Виквиля́ти, ля́ю, єш, гл. Издавать жалобные звуки. Щоб барабани та не вибивали, щоб і пищалочки та не виквиляли. Нп.
Ви́кидати, даю, єш, гл. 1) Повыбрасывать, выбросить (все), посбрасывать. Пішов, ще разів зо два вніс дров, да й ті на попа викидав. Рудч. Ск. I. 171. 2) Начать колоситься. Жито ви́кидало колос. Зміев. у.
Викида́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́кинути, ну, неш, гл. 1) Выбрасывать, выбросить. Як іде гряд, викидають на двір сковороду і кочергу, щоб перестав. Ном. № 13403. Кожух викинув од молі провітрювати. Г. Барв. 335. Заткнула вона за косу червону макову квітку і викинула потім. Левиц. I. 196. Переносно: выкидать, выкинуть, исключать, исключить. Із пісні слова не викинути. Ном. № 13115. Із ряду і сього не викидають. Ном. №5711. 2) Бросать, бросить деньги на тарелку или въ шапку при сборѣ ихъ (напр. на крестинахъ, на свадьбѣ, во время увеселеній молодежи и пр.), а отсюда уже и просто давать въ такихъ случаяхъ деньги. На вечорницях хлопці викидають гроші дівчатам на гостинці. Черниг. у. На мед, на горілочку та скидаються, — викинув Іванко та копу грошей. Мил. 88. Дружко викидає на тарілку дві копійки. Грин. III. 432. Гей, Насте Горовая, шинкарко молодая, кабашнице степовая! Не велю я тобі сього козака з хати виганяти; хоч я свій о́сьмак на пиво викидаю, а ти його з хати не вибивай. ЗОЮР. I. 319. Викида́ти прино́с. У разносчиковъ мелочн. товара: на общемъ собраніи партіи предъявлять весь собранный въ селахъ товаръ и остатокъ наличныхъ денегъ. Вас. 191. 3) Викида́ти на о́чі. Колоть глаза. Часто дітям його викидали на очі, що батько їх… до церкви не ходить. Грин. II. 153. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Г. Барв. 433. 4) Бросать, бросить вверхъ, подбрасывать, подбросить. А що, хто вище викинув? Грин. II. 81. Рудч. Ск. I. 61. 5) О растеніяхъ: викида́ти ко́лос — колоситься. Г. Барв. 147. Мил. 93. Соловейко щебече, поки жито колос почне викидати. Грин. I. 6. — качани́. О капустѣ: давать кочни. Ти, капусто, викидай качани! Мил. 104. 6) — хлаки́. Вывѣшивать, вывѣсить флаги. Викидають три хлаки́. Грин. I. 190.
Викида́тися, да́юся, єшся, сов. в. ви́кинутися, нуся, нешся, гл. 1) Выбрасываться, выброситься, выкинуться. Із пісні слово не викидається. Ном. № 13115. 2) Всплескиваться, всплеснуться. Риба перед дощем викидається. Аж поперед мене щось плеснуло в воду. Викинулась риба та і зникла враз. Щог. Сл. 91.
Викидни́й, а́, е́. Викидна́ цу́рка. Родъ дѣтской игры. Ив. 17.
Ви́кинути, ся. См. Викида́ти, ся.
Википа́ти, па́ю, єш, сов. в. ви́кипіти, плю, пиш, гл. Выкипать, выкипѣть. Аф. 330.
Викиса́ти, са́ю, єш, сов. в. ви́киснути, ну, неш, гл. Вымачиваться. Бовть у воду! Викис, вимок, виліз, висох, став на колоду та знов бовть у воду. Ном. № 6074.
Ви́кичувати, чую, єш, гл. Вытеребить,
