Виго́нчастий, а, е. Рослый и тонкій. Уман. III. 276.
Ви́горілий, а, е. Выгорѣвшій.
Ви́горіти. См. Вигоряти.
Ви́горнути, ся. См. Вигортати, ся.
Вигорта́ти, та́ю, єш, сов. в. ви́горнути, ну, неш, гл. 1) Выгребать, выгресть. Ми його кочергою вигорнули. Рудч. Ск. II. 144. З мишиних нір достає було їх (горіхи).... З иншої нори.... иноді було з доброї півкоробки вигорне. Сим. 200. Переносно: выбирать, выбрать, забрать. Ця хата, поки її зробите, вигорне з вас більш як на сто карбованців. Зміев. у. 2) Освобождать, освободить. Він (народ) своє народне слово з-під польської руїни вигортає. К. Дз. 110.
Вигорта́тися, та́юся, єшся, сов. в. ви́горнутися, нуся, нешся, гл. 1) Выгребаться, выгресться. 2) Ви́горнутися з біди́. Вывернуться.
Виго́рювати, рюю, єш, гл. = Вигоряти. На заході небо червоніло жаром, неначе в печі вигорювало. Левиц. I. 17.
Вигоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́горіти, рю, риш, гл. 1) Выгорать, выгорѣть. Каганець вигорів. Вигорів увесь Батурин. 2) Выгорать, выгорѣть; желтѣть и сохнуть отъ сонца. Горо́ди такі високі, що все вигоряє. Кіев. у. Паша вигоріла до коріня. Стор. I. 50.
Виго́стрювати, трюю, єш, сов. в. ви́гострити, рю, риш, гл. Оттачивать, отточить, наострить. Ой вигостри, сину, гострую сокиру, да поїдь у поле — ізрубай тополю. Мет. 286.
Виго́стрюватися, трююся, єшся, сов. в. ви́гостритися, рюся, ришся, гл. Вытачиваться, выточиться, выостриться. Аф. 326.
Ви́готовити. См. Виготовляти.
Виготовля́ти, ляю, єш, сов. в. ви́готовити, влю, виш, гл. = Виготовувати, виготувати. Мнж. 177. — ниву. Як ріллю виготовив, Богу помоливсь — і все. Кіев. у.
Вигото́вувати, вую, єш, сов. в. ви́готувати, тую, єш, гл. Изготовлять, изготовить, приготовлять, приготовить. Кадовби набиває, клепки сама було виготовує. Г. Барв. 423.
Виго́ювати, гоюю, єш, сов. в. ви́гоїти, гою, їш, гл. 1) Залѣчивать, залѣчить (рану). Болячки на людях вигоював. Стор. II. 61.
Виго́юватися, го́ююся, єшся, сов. в. ви́гоїтися, гоюся, їшся, гл. Вылѣчиваться, вылѣчиться (отъ ранъ). Аф. 326.
Ви́гра, ри, ж. Выигрышъ. Ровнен. у.
Ви́грабки, ків, ж., мн. Мелкія части соломы и колосьевъ, остающіяся послѣ молотьбы. Вх. Уг. 230.
Виграва́ти, ва́ю раю́, и є́ш, сов. в. ви́грати, раю, єш, гл. 1) Выигрывать, выиграть. Виграв у карти. Виграв мужик з паном справу. 2) Переливать свѣтомъ, блестѣть, заблестѣть, переливаться цвѣтомъ, засіять. Сонечко з-за хмари виграло. МВ. (О. 1862. III. 42). Світло виграє у кришталю усякими цвітами. Ком. I. 21. Въ нижеслѣдующихъ значеніяхъ только въ несов. в.: 3) Играть. Як та водяна русалка вигравав хлопець у воді. Левиц. I. 63. Оттоді то по городах на музики вигравали. Макс. Ой там козак похожає, у бандурку виграває. Мет. 73. 4) О морѣ: волноваться. Синіє море, виграває. Шевч. 91. 6) Гарцовать (на). Вигравали наші хлопці вороними кіньми. Мил. 78. Поперед війська да конем виграє. АД. I. 25. 6) Бродить. Пиво виграє.
Виграва́тися, ва́юся и раю́ся, є́шся, сов. в. ви́гратися, раюся, єшся, гл. Выбраживать, выбродить. Як виграється сирівець добре, то гарний. Волч. у.
Ви́грати, ся. См. Виграва́ти, ся.
Ви́грашка, ки, ж. Игрушка; забава. Вона й бере мене в покої синкам на виграшку. Шевч. 416.
Ви́гребти. См. Вигрібати.
Вигриза́ти, за́ю, єш, сов. в. ви́гризти, зу, зеш, гл. 1) Выгрызать, выгрызть. 2) Изгрызть. Вигризла всі молоденькі дубки. Рудч. Ск. II. 178. 3) Постоянными придирками заставлять, заставить уйти. Хто ж, як не ви, і вигризли її з двору. Мир. Пов. II. 95.
Вигріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́гребти, бу, беш, гл. Выгребать, выгресть. Вигребла рукою.... ямку. Грин. II. 143. Нащо курка гребе? На те, щоб вигребти. Ном. № 9843. Вигребе із печі жару. Стор. I. 207.
Вигріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́гріти, грію, єш, гл. Грѣть, пригрѣвать, пригрѣть, согрѣть. Вигрів гадину за пазухою. Ном. № 4606. Волики, стоя біля тину, знай вигрівають свої боки. Греб. 400. Після дощу, коли хмара за гору засувається, і сонечко от-от має вигріти. Св. Л. 26.
Вигріва́тися, ва́юся, єшся, гл. Грѣться. З води біжить на пісок вигріватися, з піску — в воду. Левиц. I. 63.
Ви́гріви, вів, мн. Время, когда грѣетъ
