сказать. Що бають, то вибають. Ном. № 7810.
Ви́бевкати, каю, єш, гл. Проболтаться.
Ви́бейкатися, каюся, єшся, гл. Выбраться изъ грязи, болота.
Ви́бекати, каю, єш, гл. Вылокать. Собака вибекала миску води.
Ви́бель, бля, м. Круглое бревно. См. Вібляк, віблий.
Ви́бештати, таю, єш и ви́бештувати, тую, єш, гл. Выбранить. Вибештував, буде з його. Ном. № 3804.
Виби́ванка, ки, ж. = Вибійка. Желех.
Вибива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́бити, б'ю, єш, гл. 1) Выбивать, выбить, вышибать, вышибить. Клин клином вибивають. Ном. № 5848. Чого стоїш, моя доненько, чому не йдеш та додомоньку? Чи травиця ноги спутала, або роса очі вибила? Мет. 289. Вибива́ти о́чі. Колоть глаза. Зараз і почне їй очі хлопцями вибивати. Мир. Пов. I. 119. Ой годі, мати, сим очі вибивати. Мет. 265. 2) Выбивать, выбить, изрывать, изрыть. Копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112. 3) Выбивать, выбить, побить. Господи милостивий, вибиймо її (пшеницю) градом. Грин. II. 147. Де не взявся вітер — вибив те просо. Рудч. Ск. II. 136. 4) Выколачивать, выколотить. Вибий же добре килима дубцем. 5) Выжимать, выжать, выдавить. Нехай б'ють, — олії не виб'ють. Ном. № 3913. 6) Вытѣснять, витѣснить. Б'ються (шаблями). Наливайко вибиває Жовковського з хати. К. ЦН. 245. — у поти́лицю. Выгонять, выгнать, вытолкать въ шею. Іди, каже, брате, та й більше не приходь, бо як прийдеш, то в потилицю виб'ю. Рудч. Ск. II. 135. Козака нетягу за чуб брала, в потилицю з хати вибивала. ЗОЮР. I. 202. 7) Только сов. в. Побить, поколотить. Батько його вибив добре. Рудч. Ск. II. 107. Нагаєм вибив. ЗОЮР. I. 161. 8) Избивать, избить. Вибивали народ тисячами. Стор. I. 181. 9) Оттискивать, оттиснуть, вытиснуть, отпечатывать, отпечатать. Оце ви напишите, а другому дасте, щоб вибив книжку? (Залюбовск.). 10) Выбивать, выбить, набить (выбойку). (Полотно) виб'є — спідницю пошиє, юпку… У вибійчаному й у свято ходила. Мир. ХРВ. 25. 11) Только несов. в. Выбивать, бить, стучать, хлопать. Барабани вибивали. Рудч. Чп. 91. Танцюють, кричать, у долоні вибивають. Грин. I. 184. 12) Вибива́ти тропака́. Откалывать трепака. Стор. М. Пр. 52. 13) О перепелѣ: пѣть. Перепел вибива. Мнж. 172. 14) — з си́ли. Приводить, привести въ изнеможеніе. І навприсядки пускався й колесом крутився, поки дружку вибив з сили, а сам не втомився. Мкр. Н. 30.
Вибива́тися, ваюся, єшся, сов. в. ви́битися, б'юся, єшся, гл. Выбиваться, выбиться, пробиваться, пробиться. Звіри вже вибились, прибігли. Рудч. Ск. II. 70. Я тобою з війська виб'юсь, з мурів — силою твоєю. К. Псал. 39. Молода, зелена та пахуча травиця з-під землі вибивалася. О. 1862. X. 111. — з си́ли, мо́чі. Выбиться изъ силъ. Коняка вибилась із мочі. Грин. II. 114.
Вибира́ти, ся, ра́ю, ся, єш, ся, гл. = Вибірати, ся.
Ви́бити, ся. См. Вибивати, ся.
Ви́бичуватися, чуюся, єшся, гл. Выѣхать на гору, помогая лошадямъ, воламъ. Вже як вибичувалися на рівне, так трошки оддихали. Стор. I. 146. Вибичувався з хурою на гору. Зміев. у.
I. Ви́бігати, гаю, єш, гл. 1) Исходить, бѣгая. Наймичка вибігала (шукаючи) увесь куток. Г. Барв. 502. Довелось скрізь вибігать по хатах, шукаючи. Грин. I. 109. 2) Пробѣгать извѣстное время. Не багато він бігав, а рік вибігав вовком. Грин. II. 126.
II. Вибіга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́бігти, біжу, жиш, гл. 1) Выбѣгать, выбѣжать. Ой вибіг татарин старий бородатий… Вибіг того козаченька доганяти. Макс. 2) Уходить, уйти, вылиться (о жидкости). Що з горшка вибіжить, то не позбіраєш. Ном. № 1913.
Ви́бідувати, дую, єш, гл. 1) Пробѣдствовать. Вибідував тиждень. 2) Выстрадать.
Ви́біжка, ки, ж. Раст. Мятликъ, Poa. Вх. Уг. 230. — лугова́. Раст. Poa pratensis. Шух. I. 20.
Ви́бій, бою, м. 1) Ухабъ. Кіев. у. См. вибоїна. 2) Ямка въ земляномъ полу. Посеред хати вибої, повні сміття. Мир. ХРВ. 178.
Ви́бійка, ки, ж. Набивная ткань. Котл. Ен. I. 21. Вас. 192.
Вибійча́ний, а, е. Изъ набивной ткани. Сорочка на йому чорна, штани вибійчані. Мир. ХРВ. 11.
Ви́білити. См. Вибіляти.
Вибіля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́білити, лю, лиш, гл. Дѣлать бѣлымъ, бѣлить, вы-
