Словарь української мови (1924)/вибивати
| ◀ вибиванка | Словарь української мови В вибивати |
вибиватися ▶ |
|
Вибива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́бити, б'ю, єш, гл. 1) Выбивать, выбить, вышибать, вышибить. Клин клином вибивають. Ном. № 5848. Чого стоїш, моя доненько, чому не йдеш та додомоньку? Чи травиця ноги спутала, або роса очі вибила? Мет. 289. Вибива́ти о́чі. Колоть глаза. Зараз і почне їй очі хлопцями вибивати. Мир. Пов. I. 119. Ой годі, мати, сим очі вибивати. Мет. 265. 2) Выбивать, выбить, изрывать, изрыть. Копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112. 3) Выбивать, выбить, побить. Господи милостивий, вибиймо її (пшеницю) градом. Грин. II. 147. Де не взявся вітер — вибив те просо. Рудч. Ск. II. 136. 4) Выколачивать, выколотить. Вибий же добре килима дубцем. 5) Выжимать, выжать, выдавить. Нехай б'ють, — олії не виб'ють. Ном. № 3913. 6) Вытѣснять, витѣснить. Б'ються (шаблями). Наливайко вибиває Жовковського з хати. К. ЦН. 245. — у поти́лицю. Выгонять, выгнать, вытолкать въ шею. Іди, каже, брате, та й більше не приходь, бо як прийдеш, то в потилицю виб'ю. Рудч. Ск. II. 135. Козака нетягу за чуб брала, в потилицю з хати вибивала. ЗОЮР. I. 202. 7) Только сов. в. Побить, поколотить. Батько його вибив добре. Рудч. Ск. II. 107. Нагаєм вибив. ЗОЮР. I. 161. 8) Избивать, избить. Вибивали народ тисячами. Стор. I. 181. 9) Оттискивать, оттиснуть, вытиснуть, отпечатывать, отпечатать. Оце ви напишите, а другому дасте, щоб вибив книжку? (Залюбовск.). 10) Выбивать, выбить, набить (выбойку). (Полотно) виб'є — спідницю пошиє, юпку… У вибійчаному й у свято ходила. Мир. ХРВ. 25. 11) Только несов. в. Выбивать, бить, стучать, хлопать. Барабани вибивали. Рудч. Чп. 91. Танцюють, кричать, у долоні вибивають. Грин. I. 184. 12) Вибива́ти тропака́. Откалывать трепака. Стор. М. Пр. 52. 13) О перепелѣ: пѣть. Перепел вибива. Мнж. 172. 14) — з си́ли. Приводить, привести въ изнеможеніе. І навприсядки пускався й колесом крутився, поки дружку вибив з сили, а сам не втомився. Мкр. Н. 30.