Веснянки поются исключительно ранней весной и исключительно молодежью. 2) Весенняя нимфа. Весняночка-паняночка десь у садочку шиє сорочку. Мет. 300. 3) мн. Веснушки. Ластівко, ластівко! на́ тобі веснянки, дай мені білянки. Ном. № 266.
Веснянкува́тий, а, е. Покрытый веснушками, веснущатый. Уман. I. 71.
Вести́, веду́, де́ш, гл. 1) Вести. Взяла коня за гнуздечку, веде коня у стадницю. Мет. 74. Ти вів народ свій, як отару, жезлом Мойсея та Арона. К. Псал. 2) — го́лос. Пѣть, тянуть голосомъ. Лугом іду, голос веду — луже, розвивайся! Мет. Як же він високо веде. 3) — мо́ву. Разговаривать, вести рѣчь. Вони тоді са́ме вели про його мову між собою. Рудч. Ск. II. 20. 4) — ни́тку. Выводить нитку. 5) — пере́д. Предводительствовать, командовать; быть впереди, во главѣ. Господарює Хвесиха, у всьому перед веде, а Хвесько слуха її й поважа. Стор. I. 26. На вечорницях.... у колядці, ніхто як я перед вела. Стор. I. 133. 6) — поря́док. Распоряжаться. Тобі, мати, порядок вести. Мил. 160. 7) — тано́к. См. Танок.
Вести́ся, веду́ся, де́шся, гл. 1) Быть ведомымъ, вестися. Веди швидче коня! — Еге, веди! коли ж не ведеться! 2) Быть въ обычаѣ. У нас так не ведеться. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться. Гліб. 3) Размножаться, плодиться, родить (о растеніяхъ). У нас гарно ведуться кури. У нашім ставку не ведуться карасі. Оця пшениця велася сім років, а на восьмий перевелася. Лебед. у. 4) Везти, удаваться, счастливиться. Коли не ведеться, то й курка не несеться. Ном. № 1701. Уже ним ся сього року любитки не веде. Гол. IV. 508.
Весь, сю, м. Раст. Phellandrium aquaticum. Вх. Пч. I. 12. Oenanthe phellandrium. Лв. 100.
Ветли́на, ни, ж. Раст. Salix vittelina. Вх. Пч. I. 12.
Вету́ля, лі, ж. = Ватуйка. Вх. Уг. 230.
Ве́тхий, а, е. Ветхій. В ветхе рям'є я одігся. К. Псал. 82.
Вех, м. 1) –ху Раст. Sium latifolium L. Анн. 332. 2) –ха. Пономарь. Лотоцький! не думай, що ти граф Потоцький, бо ти вех села Бебех. Ном. № 5509.
Веха́, хи, ж. См. Віха.
Вець! меж. Призывъ свиней, то-же, что и ваць.
Вече́ренька, ки, ж. Ум. отъ вече́ря.
Вечері́ти, рі́є, гл. безл. Вечерѣть. Бігай, коню, бігай, коню, бо вже вечеріє. Мет. 98. Ве́чір вечері́є. Начинается вечеръ. А вже вечір вечеріє, вже сонечко зайшло. Грин. III. 129.
Вече́рішний, а, е. = Вечірній. Вечерішне молоко. Вх. Лем. 397.
Вечерни́ці, ць, ж. мн. 1) Вечернія собранія молодежи. Ей, стережися тих вечерниць, як мати тебе від вогню стерегла. Ном. № 12560. 2) — души́сті. Раст. Hesperis matronalis L. ЗЮЗО. I. 125. Ум. Вечерни́чки, вечерни́ченьки.
Вечерниця, ці, ж. Вечерняя звѣзда, Венера. Вх. Лем. 397.
Вечерни́ченьки, ньок, ж. мн. Ум. отъ вечерни́ці.
Вечерни́чити, чу, чиш, гл. Устраивать вечерни́ці, бывать на нихъ. Вх. Зн. 6.
Вечерни́чки, чок, ж. мн. Ум. отъ вечерни́ці.
Вечеро́вий, а, е. Вечерній. Зійшла зоря вечеровая. Чуб. I. 161.
Вече́ря, рі, ж. Ужинъ. Надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати. Ном. № 5638. Вече́рю вечѐряти. Ѣсть ужинъ, ужинать. Ой годі, годі сивим конем грати; ходи до мене вечерю вечеряти. Макс. Вече́рю посила́ти, носи́ти. Въ канунъ Рождества, послѣ обрядоваго ужина, посылаютъ вече́рю (кутю́, озва́рь и пр.) родителямъ, кумамъ, крестному отцу или матери, священнику и пр.; носятъ ее, обыкновенно дѣти, завязанную въ платокъ или полотенце; тѣ, кому ее приносятъ, лишь отвѣдаютъ ее и возвращаютъ (для дальнѣйшихъ посѣщеній), подаривъ что либо принесшему. О. 1861. XI. Св. 61. Ум. Вече́ре(о)нька. Нам вечеронька не мила: широкая нивонька втомила. Грин. III. 671.
Вече́ряти, ряю, єш, гл. Ужинать. Трейчі на день попас маю: а снідаю й обідаю, полудную й вечеряю. Нп.
Ве́чір, че(о)ра, м. Вечеръ. Цень-цень, аби день, аби вечір близько. Ном. № 10915. Ве́чір зайшо́в. Вечеръ начался. Рудч. Ск. На́д вечір. Около вечера, подъ вечеръ. Над вечір приїхав Кобза у велику слободу. Стор. М. Пр. 57. Що ве́чора. Каждый вечеръ. До дівчини з старостами що вечора шлешся. Мет. У ве́чері. Вечеромъ. У ве́чері пі́зно, ве́чір пі́зно. Поздно вечеромъ. Драг. 56. Одного́ ве́чора. Однажды вечеромъ. Ра́но й ве́чір. Утромъ и вече-
