Словарь української мови (1924)/вечеря
| ◀ вечеровий | Словарь української мови В вечеря |
вечеряти ▶ |
|
Вече́ря, рі, ж. Ужинъ. Надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати. Ном. № 5638. Вече́рю вечѐряти. Ѣсть ужинъ, ужинать. Ой годі, годі сивим конем грати; ходи до мене вечерю вечеряти. Макс. Вече́рю посила́ти, носи́ти. Въ канунъ Рождества, послѣ обрядоваго ужина, посылаютъ вече́рю (кутю́, озва́рь и пр.) родителямъ, кумамъ, крестному отцу или матери, священнику и пр.; носятъ ее, обыкновенно дѣти, завязанную въ платокъ или полотенце; тѣ, кому ее приносятъ, лишь отвѣдаютъ ее и возвращаютъ (для дальнѣйшихъ посѣщеній), подаривъ что либо принесшему. О. 1861. XI. Св. 61. Ум. Вече́ре(о)нька. Нам вечеронька не мила: широкая нивонька втомила. Грин. III. 671.