Приїхали ті верхівні. Драг. 305. Учора два верхівні бігло за возом. Лубен. у.
Верхі́вець, вця, м. = Верховинець. Шух. I. 77.
Верхі́вка, ки, ж. Верхушка (растенія) Шух. I. 88. Ум. Верхі́вочка. Маки, маки, маковочки, золотії верховочки. Маркев. 75.
Верхів'я́, в'я́, с. 1) Вершина; верхушка дерева. Бог узяв.... рукою того дуба за верхів'я. О. 1862. V. 83. 2) Волоса на головѣ, хохолъ. Мужик попав коваля за верхів'я і давай йому метелиці давати. Грин. I. 109.
Верхлю́к и верхля́к, ка, м. Дикій поросенокъ. Вх. Пч. II. 7.
Верхни́на, ни, ж. Сливки. Вх. Зн. 6, 37. Ум. Верхни́нка.
Ве́рхній, я, є. Верхній. А зуб як вискочить та в верхню гільку, та й застряв там. Рудч. Ск. I. 130. Верхня щелепа. Міус. окр.
Верхня́к, ка́, м. 1) Верхній жерновъ въ мельницѣ. 2) Часть гончарнаго кру́га (см.). Вас. 179. Шух. I. 260—262. 3) Верхній слой скирды. 4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). КС. 1882. VIII. 282; 1892. III. 382. 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. Мир. ХРВ. 306. 6) У гребенщиковъ: верхушка рога. Вас. 163.
Верхоблю́д, да, м. = Верблюд.
Верхове́, во́го, с. Подымная подать, взимаемая отъ трубъ. Кремен. у.
Верхове́ць, вця́, м. = Верхівень. Он по полю верхівцем літає.
Верхови́й, а́, е́. 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Макс. 2) с. м. Верховой; всадникъ. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові. К. ЧР. 74. 3) Верхови́й ві́тер. Сѣверовосточный вѣтеръ. О. 1862. V. Кух. 37. 4) Верхові́ ви́ла. Вилы, которыми подаютъ сѣно на высокіе стоги и скирды. Грин. II. 86. 5) Верхова́ ха́та. Хата съ соломенной крышей, въ противоположность землянкѣ. Херс. 6) — хви́ля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила? Мкр. Г. 7.
Верхови́к, ка́, м. 1) Сѣверный вѣтеръ. 2) Всадникъ, верховой. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Верхови́на, ни, ж. Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. Рудч. Ск. I. 4. Моги́ла-верхови́на. Курганъ на возвышенномъ мѣстѣ, обыкновенно сторожевой постъ. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Гол. I. 96. Ум. Верхови́нка. Шух. I. 204.
Верхови́нець, нця, м. Горецъ. Гол.
Верхови́нний, а, е. Вершинный, относящійся къ вершинѣ. Верхови́нна моги́ла = верхови́на-моги́ла. Горять могили верховинні в полі. К. ЦН. 187.
Верхові́ття, тя, с. Верхнія вѣтви деревьевъ. Верховіття у тернів стинає, меншому брату приміту покидає. Макс.
Верхово́д, да, м. 1) Вожакъ. З коллегіума виходили всі люде, которі були верховодами українського панського товариства. К. Гр. Кв. 7. 2) = Верховодка.
Верхово́да, ди, ж. = Оклій, Aspius lucidus. Вх. Пч. II. 18.
Верхово́дити, джу, диш, гл. Командовать, заправлять, начальствовать. Коли я змій, а ти прозмій, так ти над нами будеш верховодить. Рудч. Ск. II. 188. А над усіма був найстарший мармалка: він уже всіма верховодив. Рудч. Ск. II. 204. З громади кпили, хлопців били та верховодили в селі. Шевч. 565.
Верхово́диця, ці, ж. = Верховода = Оклій. Вх. Пч. II. 18.
Верхово́дка, ки, ж. Рыба: а) Uranus copus. б) Alburnus lucidus. Браун. 27.
Верхово́дний, а, е. Желающій властвовать. Під римські верховодні мрії вовік чола свого не нагнемо. К. ПС. 137.
Верхогля́дка, ки, ж. Поверхностная женщина. Як почали вчащати якісь приятельки, верхоглядки та верхоумки, то й звели її ні на що. МВ. I. 27.
Верходу́б, ба, м. Раст. Laserpitium latifolium. Лв. 99.
Верхола́з, за, м. Любящій лазить по крышамъ, деревьямъ. Рк. Левиц.
Верхоля́к, ка, м. Лѣсной жаворонокъ, Anthus arboreus. Вх. Пч. II. 8.
Верхом, нар. = Верхи. Не сідай верхом (на собаку). Ном. № 13396.
Верхопаса́ння, ня, с. Въ постройкѣ: верхняя часть сруба. Шух. I. 116.
Верхостьо́б, бу, м. Особый способъ вышиванія.
Верхоу́мка, ки, ж. Умничающая, но поверхностная женщина. Нацокотали тії
