Словарь української мови (1924)/верховина

by Борис Грінченко

◀ верховик

Словарь української мови Борис Грінченко В верховина

верховинець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Верхови́на, ни, ж. Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. Рудч. Ск. I. 4. Моги́ла-верхови́на. Курганъ на возвышенномъ мѣстѣ, обыкновенно сторожевой постъ. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Гол. I. 96. Ум. Верхови́нка. Шух. I. 204.