на мене, козака молодого. АД. I. 170. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Гол. I. 2. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Ном. № 3823. Він уже давно важив на нас: на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. Чуб. V. 79. 6) — ле́гко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили. К. ЦН. 161.
Ва́житися, жуся, жишся, гл. 1) Вѣситься, взвѣшиваться. 2) Отваживаться, рѣшаться. Ніхто з них не важивсь озватись до його словами. К. Іов. 7. На дівчину дивитися не важусь. К. Іов. 65. 3) Покушаться, умышлять. Не бийтеся, не лайтеся, ви на мене не важтеся. Нп. А в дівчини чорні брівоньки, ти, козаченьку, не важся. Нп.
Ва́жіння, ня, с. Взвѣшиваніе. А бодай його з таким важінням, що тілки вгайка, а не робота! Залюбовск.
Ва́жка, ки, ж. Снарядъ, которымъ ткачъ придерживаетъ ши́нки. Состоитъ изъ деревяннаго крюка и привязанной къ нему веревочки съ тяжестью на концѣ. МУЕ. III. 22.
Важкеле́нний, а, е. Вѣскій, тяжелый. Левч. 24. См. Важе́нний.
Важке́нький, а, е. Ум. отъ важкий.
Важке́нько, нар. Ум. отъ важко.
Важки́, ків, мн. Вѣсы небольшіе. Угор.
Важки́й, а́, е́. Тяжелый. Лучче ж тобі, брате, важкий камінь підняти, а ніж тобі, брате, з сиротою вік провожати. Мет. 81. До Бога важкий шлях, а до пекла прямесенький. Ном. № 201. Я в тебе гуляла, важкого діла не знала. Мет. 225. Важкий день. Важкий віз. Важка година настала. Важкая туча налягає. Макс. Важкий дурень. Важки́м ду́хом ди́хати. Злиться. Дитя плаче, ти не поколишеш, — все на мене важким духом дишеш. Макс. Важка́ жі́нка. Беременная женщина. Ум. Важе́нький, важкенький. Баран важенький і орлу. Греб. 381. Маленьке, але важкеньке. Ном. № 7329.
Ва́жко, нар. Тяжело. Будуть підпрягать, як де буде на волів важко. Рудч. Ск. I. 180. Не розливай, мати, води, бо важко носити. Нп. Тяжко-важко убогому багату любити. Нп. Тяжко-важко заспіває, як Січ руйнували. Шевч. 8. Коні уже важко йдуть. Грин. II. 104. Ва́жко бре́ше. Сильно вретъ. Ум. Важе́нько, важке́нько. А ненька зачула, важенько здихнула. Макс.
Важли́вий, а, е. 1) Тяжелый, вѣскій. Серце, що ворушиться од жалю гнівного та од туги важливої. МВ. (О. 1862. I. 75). 2) Важный. Желех. Те зілля дуже важливе од порухи.
Важли́во, нар. 1) Тяжело. 2) Важно.
Ва́жный, а, е. 1) Вѣскій. Червінець хоць маленький, але важненький. Ном. № 1386. 2) Важный. Він там важний, де маленькі вікна. Ном. № 3043. 3) Очень хорошій. Поставив важну хату на дві половини. Стор. I. 127. Сьогодні важний задамо бенкет. Стор. I. 219. Ум. Важне́нький.
Ва́жниця, ці, ж. Важность, важная особа, дѣло. А що він за (або: от яка, не велика) важниця. Ном. № 5542.
Важни́ця, ці, ж. 1) Подставка, подставляемая подъ шестъ (вагови́й дрюк) для поднятія воза, чтобы подмазать колеса. Рудч. Чп. 246. Чуб. VII. 404. Стеле чумак собі постілоньку, зелену травицю, а в голови замість подушечки — кленчасту важницю. Нп. 2) Торговые вѣсы на базарѣ; вѣсы. Рудч. Чп. 246. О, зваж мене на праведній важниці. К. Іов. 66.
Ва́жність, ности, ж. 1) Вѣскость. 2) Важность. Желех.
Ва́жно, нар. 1) Вѣско. 2) Важно. 3) Хорошо, отлично.
Важню́щий, а, е. Очень важный. Мати і взяла собі в голову, що Антосьо важнюща персона, коли й Тимоха проти його нічичирк. Св. Л. 283.
Ва́жня́, ні, ж. Важня, помѣщеніе или мѣсто для вѣсовъ на торговыхъ площадяхъ. Желех.
Важо́к, жка́, м. Гирька въ ватерпасѣ; тяжесть, привязываемая къ концу веревки (напр. при опусканіи въ воду и пр.).
Важу́чий, а, е. Очень тяжелый, тяжеловѣсный. Та хай їм лиха година, оцим грошім! які ж бо вони важучі. Лебед. у. Мушкет важучий. Щог. В. 98.
Ва́жчати, чаю, єш, гл. Дѣлаться тяжелѣе, тяжелѣть. Левч. 165.
Ва́йда, ди, ж. Раст. lsatis tinctoria L. ЗЮЗО. I. 125.
Ва́йкати, каю, єш, гл. Сѣтовать, жалобно кричать. Вх. Лем. 395.
Ва́йкіт, коту, м. Крикъ боли, тревоги, вообще безпорядочный крикъ, гамъ. Вайкіт, як у жидівські школі. Фр. Пр. 135.
