Словарь української мови (1924)/ваговий

by Борис Грінченко

◀ вагове

Словарь української мови Борис Грінченко В ваговий

вагом ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ваго́ви́й, а, е. 1) Продающійся на вѣсъ. Одібрав він миску слив вагових. Мкр. Н. 31. Сталась йому причина — вагова сіль прибила. Рудч. Чп. 169. Сіно вагове. 2) Вѣсовой. 3) Вагови́й дрюк, дрючо́к. Шестъ для поднятія воза при подмазкѣ колесъ. Чуб. VII. 404.