Буркута́ти, чу́, чеш, гл. = Буркотати. Мил. 209.
Буркуто́вий, а, е. = Буркутський. Желех.
Бурку́тський, а, е. Принадлежащій источнику кислой минеральной воды. Вода буркутська. Шух. I. 17.
Бурла́к, ка́, бурла́ка, ки, м. 1) Бобыль, бездомный человѣкъ, работникъ вдали отъ родины. Рудч. Ск. I. 206. Бурлак сам горить як свічка: як до роботи, як до охоти. Ном. № 10684. Нема в світі так нікому, як бурлаці молодому, що бурлака робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає. Нп. 2) Холостякъ. Любої пари не знайшов, а побратись аби як не гоже.... Так довіку бурлакою й зоставсь наш Гриць. МВ. I. 64. Козаче, бурлаче, що тебе зсушило? Нп. Ум. Бурла́ченько. Чуб. V. 639, бурлачо́к. КС. 1882. XI. 231.
Бурлакува́ння, ня, с. 1) Жизнь бобыля, вѣчнаго батрака. 2) Холостая жизнь.
Бурлакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Быть бобылемъ, батракомъ, бродяжничать. 2) Вести холостую жизнь. МВ. II. 142. Та йди додому хазяйнуй із жінкою, а я вже буду бурлакувать. Рудч. Ск. I. 207.
Бурла́ха, хи, ж.? Світилка-шпилька у стіні, а сваха-бурлаха у хлеві. Чуб. IV. 357.
Бурла́цтво, ва, с. 1) Соб. отъ бурла́ка. Понаходило бурлацтва й гайдамак. Стор. МПр. 75. 2) = Бурлакування. Чуб. V. 524. Рудч. Чп. 220. Ой хвортуно, хвортувино, послужи нам, як служила: служила в бурлацтві, служила в козацтві, послужи ще й у чумацтві. Рудч. Чп. 219.
Бурла́цький, а, е. Принадлежащій бурла́ці, къ нему относящійся, свойственный ему. Молодий бурлацький син. Рудч. Чп. 115. Ніхто не заплаче по білому тілу по бурлацькому. Рудч. Чп. 153. Бурла́цьке со́нце. Луна, — шутливое названіе, данное потому, что бурла́кам часто приходится ходить ночью, скрываясь. Бурла́цький отче-наш. Шутливая молитва, въ которой просятъ избавленія отъ разныхъ бѣдъ жизни бурлак. О. 1861. X. Св. 50.
Бурла́ченько, ка, м. Ум. отъ бурлак.
Бурла́чити, чу, чиш, гл. = Бурлакувати 1. Рудч. Чп. 11.
Бурлачи́на, ни, м. = Бурлак. Ой да прийшли бідну бурлачину у некрути брати. Чуб. V. 1026.
Бурла́чка, ки, ж. Бездомная женщина, батрачка. Левиц. ПЙО. I. 165.
Бурлачо́к, чка́, м. Ум. отъ бурлак.
Бурли́вий, а, е. Бурливый, бурный. Сказав: о жизнь! бурливе море, хто цілий на тобі оставсь? Котл.
Бурли́-голова, ви, м. Безпокойный человѣкъ, забіяка. Як прийде оця бісова бурли-голова додому, — так усе й піде перевертом по хаті. Екатериносл. г.
Бурли́ти, лю́, ли́ш, гл. Бурлить. Чути — щось гуде клекоче, бурлить страшніше самого грому. Кв.
Бурлі́й, лія́, м. Крикунъ, возмутитель. Зараз деякі бурлії схаменулись, подумали про свою голову. К. ЧР. 311.
Бурло́, ла́, м. Ругань, ропотъ. Мнж. 176. Зби́ти бурло́. Поднять сварливый шумъ. Мнж. 176. Бурла́ би́ти. Бездѣльничать. Що день тобі у Бога бурла б'є та каламуте. Павлогр. у.
Бурма́к, ка́, м. Ворчунъ, брюзга. Вх. Зн. 4.
Бурми́ло, ла́, об. 1) = Бурмак. Вх. Зн. 4. 2) Прозваніе медвѣдя.
Бурми́стер, стра, м. Бургомистръ. К. ЧР. 225.
Бурмисте́рський, а, е. Принадлежащій, свойственный бургомистру.
Бурмистре́нко, ка, м. Сынъ бургомистра.
Бурмистрі́вна, ни, ж. Дочь бургомистра.
Бурмистро́ва, вої, ж. Жена бургомистра.
Бурмиструва́ти, ру́ю, єш, гл. Отправлять должность бургомистра.
Бурмі́й, мі́я, м. = Бурмак. Вх. Зн. 4.
Бурмо́ситися, шуся, сишся, гл. Дуться, показывать недовольство. Желех.
Бурмота́ти, чу́, чеш, гл. Бормотать, ворчать. Почав щось сам собі бурмотати, наче з просоння. Мир. Пов. I. 172.
Бу́рний, а, е. Бурный. Бурні води. К. Іов. 60. Тиха вода людей топить, а бурна тільки лякає. О. 1862. VI. 41.
Бу́рок, рку, м. Мостовая, вымощенная улица или дорога. Гн. II. 196. На бурку́ жи́ти. Жить на авось. Ном. № 10320. Сиді́ти на бурку́. Быть безъ мѣста. Подольск. г. Хвалити Бога, коли трапиться добре місце, а як же сидітиме на бурку. Левиц. I. 208. Був старий священник у Покрови. Висвятившись десь, не пристав на унію; от же не правив, на бурку си-
