Словарь української мови (1924)/бурлакувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бурлакувати
Берлін: Українське слово, 1924

Бурлакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Быть бобылемъ, батракомъ, бродяжничать. 2) Вести холостую жизнь. МВ. II. 142. Та йди додому хазяйнуй із жінкою, а я вже буду бурлакувать. Рудч. Ск. I. 207.