Бразолі́йник, ка, м. Горшокъ, въ которомъ варятъ сандалъ.
Бразолі́я, лі́ї, ж. Темносиній сандалъ, древесина дерева Caesalpinia brasiliensis. МУЕ. I. 175.
Бразо́ля, лі, ж. Родъ цвѣтка. См. Бразилія. Дівчата.... в квітках і широченних стрічках, наче ті бразолі, маки та лелії. К. ДС. 24.
Брай, брая, м. Инструментъ, которымъ бьютъ бриндзу при ея приготовленіи: толстый буковый колъ, съ одного конца цилиндрическій, а съ другого четырехгранный, съ зарубками на граняхъ. Шух. I. 214.
Брак, ку, м. 1) Бракъ, негодное. Сам брак ми (= мі) лишили. Фр. Пр. 116. 2) Недостатокъ, неимѣніе. Купив би всього, та брак грошей.
Бра́кнути, не, гл. безл. Недоставать. Бракне копійки.
Бракува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Пренебрегать, отбрасывать. Єден бракує, другий пакує. Фр. Пр. 116. 2) безл. Недоставать. Коли у тебе бракує того насіння, позич його. Стор. МПр. 24. Чого вам бракує, то си докупіт. Фр. Пр. 116.
Бра́льниця, ці, ж. = Браля. Желех.
Бра́ля, лі, ж. Работница, собирающая, дергающая коноплю. Желех.
Брам, му, м. Узкія полоски смушекъ, мѣха для обшивки краевъ тулуповъ, шубъ. Харьк. г.
Бра́ма, ми, ж. 1) Ворота. Мет. 407. А в нашім двору гірше як в неволі, вийди за браму, наплачся доволі. Чуб. V. 344. Вашу дівчину мов за золоту браму зачинено: і в вічі її не побачиш. МВ. I. 71. 2) „Опушка изъ сафьяна, плиса (вольвета) или смушка“. Вас. 155. См. Брам. Ум. Бра́мка, бра́мочка. Чуб. V. 896.
Бра́мний, а, е. 1) Относящійся къ воротамъ. 2) какъ сущ. Привратникъ. Желех.
Бра́мурний, а, е. — ка́мінь. Азотная окись кобальта. Вас. 182.
Бра́ндзя, зі, ж. = Бур'ян. Вх. Лем. 394.
Бранду́ші, шів, м. мн. Раст. родъ подснѣжниковъ. Crocus reticulatus L. ЗЮЗО. I. 120.
Бранду́шки, шок, ж., мн. Раст. а) = Брандуші. ЗЮЗО. I. 120. б) — білі. Ornitogalum umbellatum L. ЗЮЗО. I. 130.
Бра́нець, нця, м. 1) Плѣнникъ, военноплѣнный. 2) Рекрутъ. Желех. Бранець на стойці. Федьк. III. 45. 3) Нанятый человѣкъ для выдергиванія конопли; чаще во мн. ч. Бранці. Волч. у.
Бра́нка, ки, ж. 1) Плѣнница. Дівка бранка, Маруся попівна Богуславка. ЗОЮР. I. 210. 2) Наборъ (рекрутовъ). Я пішов до бранки, та не здавсі. Шух. I. 317. Стережіться, парубочки, бо либонь бранка буде. Гол. I. 139. 3) Родъ рыбы: Barbus fluviatilis. Вх. Лем. 394. Ум. Бра́ночка.
Бра́ння́, ня, с. 1) Бранье, дѣйствіе берущаго. Браньом не збіднієш. Фр. Пр. 116. Солодше брані, як давані. Фр. Пр. 116. 2) Выдергиваніе, вырываніе льна (при уборкѣ). З ким мені льон брати?… а з свекорком брання — тільки воркотання. Грин. III. 82.
Бра́ночка, ки, ж. Ум. отъ бранка.
Брань, ні, ж. Извѣстно только изъ анекдота о лѣнивой женщинѣ. „Шо ти, жінко, робиш, шо роботи твоєї не видно?“ — Та шо роблю? я — каже, — чоловіче, брань беру. — А він то й дума: „шо ж то таке: брань беру?“ Поліз на горище, сидить, дожидає, поки вона буде брань брати. Вона встала, напрягла ороху, прослала ряднину, насипала туди ороху; взяла, лягла черевом на землю і бере ротом орох той, їсть.... Грин. II. 163.
Брат, та, м. 1) Братъ. Нема.... ні брата, ні сестри. Чуб. V. 18. У ляхів — пани, на Мо́скві — реб'ята, а у нас — брати. Ном. № 796. Употребл. какъ слово обращенія къ мужчинѣ-пріятелю. Товаришу, рідний брате, виклич мені дівча з хати. Мет. 69. 2) — у пе́рших. Двоюродный братъ. 3) — у дру́гих. Троюродный братъ. 4) — чопови́й. Собутыльникъ. Млак. 85. 5) Ста́рший брат. Въ цехѣ: начальникъ надъ подмастеріями. Козел. у. 6) Моло́дший брат. Въ цехѣ: лицо, служащее для посылокъ. Козел. у. Ум. Бра́тець, бра́тік, бра́тічок, братко́, брато́к, брато́чок, бра́тонько, бра́течко, брату́ньо, брату́сь, брату́сик. Ой приїхав братець до сестриці в гості. Чуб. V. 764. Въ живой разговорной рѣчи употребляется преимущественно во мн. ч.: братці, братця. Хваліте, крикнув, братця, Бога. Котл. Ен. Очень любимо въ употребленіи нѣжно-ласкательное бра́тік, бра́тічок. Особенно любятъ употребленіе его женщины какъ по отношенію къ брату, такъ и ко всякому любимому молодому мужчинѣ, также при просьбахъ и пр. Тиміш зібрав парубків: „Братіки мої, товариші милі, поможіть мені!“ МВ. I. 132. Посію я рожу, покладу сторожу: братіка рідного. Чуб. III. 207. Мій ба-
