Словарь української мови (1924)/бранка

by Борис Грінченко

◀ бранець

Словарь української мови Борис Грінченко Б бранка

брання ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бра́нка, ки, ж. 1) Плѣнница. Дівка бранка, Маруся попівна Богуславка. ЗОЮР. I. 210. 2) Наборъ (рекрутовъ). Я пішов до бранки, та не здавсі. Шух. I. 317. Стережіться, парубочки, бо либонь бранка буде. Гол. I. 139. 3) Родъ рыбы: Barbus fluviatilis. Вх. Лем. 394. Ум. Бра́ночка.