ДУМА ІЛИ ПІСНЯ
Всі покою щире прагнуть,
А не в єден гуж всі тягнуть:
Той направо, той наліво,
А все, браття, тото диво!
Не маш любви, не маш згоди
Од Жовтої взявши Води,
През незгоду всі пропали,
Самі себе звоєвали.
„Ей, братища, пора знати,
Що не всім нам пановати,
Не всім дано всеє знати
І річами керовати.
На кора́бель поглядімо,
Много людей полічімо;
Однак стирник сам керує,
Весь кора́бель управує.
