стирник

стирник

Сти́рник, ка, м. = Стерник 1. Макс. (1827), 38.

Стерни́к, ка́, м. 1) Рулевой. 2) Пт. Emberiza, подорожникъ. Вх. Пч. II. 10.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924