Червону краску роблять двояким способом: або з черчети (червця), або з материнки і з листя дикоі яблуні. Висушену материнку і листя яблуні товкуть у ступі, поливаючи утовчене водою, аж зробиться густа мязга; сю мязгу збирають у плахту, завязують і пригнічують каменем, що витискає червону краску, яку переварюють у борщі. Самуж пряжу красять зпершу на жовто, а відтак дають іі до кипячоі краски, де пряжа мокне так довго, аж стане червоною; чим довше остає вона в красці, тим червонішою буде.
Голубу краску роблять так: збирають сиклини молодого парубка у деревляну посудину і полишають іх звичайно на печи у теплому місці протягом девяти днів; коли сиклини пічнуть киснути (ферментувати), додають до них трохи синього каменя і полишають се ще на 3 дні у печі, через що твориться амоно-мідяний окис темно-голубоі барви; до сего барвника вкладають білу пряжу на так довго, поки вона дістане бажану (яснійшу чи темнійшу) голубу барву.
На зелено красять пряжу тим способом, що кидають іі вперед до жовтоі краски, а відтак до синьоі; залежно від того, як довго пряжа в одній або другій красці оставала, дістає вона ріжні відтіни зеленоі краски.
Окрашені згаданими і другими ростинними красками килими, поминаючи вже неоднократне праня за житя перших властителів і самі несприяючі умовини пізнійшого зберіганя[1], все таки заховують своі первісні краски, що вражають нас живою мягкістю і чудовою гармонією злуки.
Орнамент на килимах був ростинний і лінійний геометричний. Ростинний орнамент був поширений на лівому березі Дніпра, а геометричний на правому і в Галичині. Як сам виріб так і орнамент первісно були переняті зі Сходу, але відтак форми орнаменту переробилися на своі питомі, де східного впливу майже зовсім не замітно. Галичина так і остала при перенятому геометричному орнаментови, роблячи лише слабі спроби примінити тут і там геометризований ростинний орнамент, особливо на килимах з околиць між Дністром і Збручем.
Східний вплив на орнамент укр. килимів йшов двома ріжними шляхами. Із Середньоі Азіі і Персіі йшов на лівобережну Украіну переважно ростинний орнамент, а з Малоі Азіі і Сиріі йшов геометричний орнамент через Балканський півострів, по Дунаєви і Дністру на Бесарабію, правобережну Украіну і Галичину. Очивидно, що Дніпро не міг бути різкою границею розповсюдненя одного чи другого орнаменту і з часом на правобережній Украіні ми замічаємо постепенну появу більше художнього ростинного орнаменту на місце простого і вбогого геометричного.
Найдовше задержався геометричний орнамент на Поділю і завдяки тому на збережених зразках ми можежо прослідити і тут постепенний перехід від геометричних до ростинних форм узору. Такий послідовний перехід можна помітити на залучених рисунках і знимках з килимів Націон. Музея і других збірок. Рис. 2 представляє
- ↑ Килим-коць з гербом гетьмана Полуботка найшов В. Кричевський на дзвіниці одноі церкви на Полтавщині, де в ньому тримали вуголь для кадила. Коць к. XVII. в. Нац. Музея, найдений автором на горищі одного з мешкальних будинків Киівськоі Лаври, служив таки до переховку вугля. Це не одинокі випадки подібного зберіганя мистецькоі старовини.
