кий, мабуть, випав йому той талан… (До школярів). Ану, почитайте котрий іще що-небудь.
Санько. Хай ось Федь скаже!
Школярі. Федь! Федь!
Федь (вагається). Я не хочу… я ще не зовсім вивчив!
Школярі. Дарма. Підкажемо!
Ївга (щось йому нишком каже).
Федь. Ага. (Виходить наперед, далі до Надії). А дасте-ж, тітко…
Школярі (з докором). Федь!
Федь (скребе голову). Єй-бо, мабуть зіб'юся.
Ганна. Добривечір! (Зразу до Варки). Пішла й сіла. Вечеря на столі чахне, старий за столом місця собі не найде, а вона тут бали завела.
Варка (кидається). Ой, лишенько! Геть забула, чого прийшла. Я зараз, мамо. Тут таке, мамо…
Ганна (роздивляється). Що це у вас, вечерниці тут, чи що?
Михайло. Куди там ваші вечерниці! Ви послухайте тільки! (До Федя). Ну-ну, то кажи-ж, що ти там думав казати.
Федь (декламує вірш Шевченків):
Федь. Що — гарно?
Школярі. Гарно, Федь!
