Сторінка:Васильченко С. Повна збірка творів. Том 3 (1927).pdf/295

Цю сторінку схвалено

його тепер і знайти, а ви його мені завозите, помнете.

Школярі. Ні, ні, тітко! Ми будемо його глядіти. Дайте.

 
III.
Увіходить Варка.

Варка. Добривечір!

Надія. Доброго здоров'я.

Варка. Питайте, чого я прийшла до вас?

Надія. Скажеш.

Варка. Оце посідали за стіл вечеряти, кинулись, а соли — ні дрібочка. А наш старий, коли не буде соли — й їсти не стане. То чи не розжилась-би у вас трохи?

Надія. Добре. Сідайте в нас.

Варка. Немає коли, сусідо…

Ївга. Та не дасте, тітко?

Михайло. А що-ж то у вас за свято завтра?

Андрій. Завтра роковини нашого великого поета — Тараса Григоровича Шевченка.

Федь. Отого, що в його отакі уси (показує), що написав „Кобзаря“. Може чули?

Михайло. Це того, що казав:

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами…

Чому-ж не чув? — Чув.

Варка (підходить ближче). Це може того „Кобзаря“, що читають з його:

Не слухала Катерина
Ні батька, ні матки,
Полюбила москалика,
Та й не мала гадки…