глядіти

глядіти

Гляді́ти, жу́, ди́ш, гл. 1) Глядеть, смотреть. Гляди ж, півнику, як прийде лисичка — не одкликайся. Рудч. Ск. II. 4. — в голові́. Искать насекомых в голове. Та свекорку годи: в головці гляди. Грин. III. 551. 2) Искать, щупать ища, пробовать, узнавать. Молода сховалася і дружба виходит на двір і глядит молодої, а не може сам найти. Грин. III. 507. Нам уже докучило їсти пшеничний хліб, ідім глядіть житнього. Чуб. II. 336. Вгородив свердло в землю, а… щось за бороду лап. Перемовчав мій батько, тілько боїться тим свердлом більш глядіти (скарба). Драг. 87. Глядят короваю, чи спікся. Грин. III. 502. 3) Следить, обращать внимание. Коли кінь не глядить дороги, то гляди ти! Чом не глядиш? Лохв. у. Гляди себе, то й буде з тебе. Ном. № 9586. 4) Беречь, присматривать. Я її розуму навчала і добра її гляділа. МВ. 5) Соблюдать. Та ти б не глядів празника та поїхав би у поле орати. Рудч. Ск. I. 165. Треба глядіти п'ятниці і середи. О. 1862. IV. 91. *6) Гляди́, гляді́ть. а) пов. накл. Смотри, смотрите; б) вводное слово. Пожалуй. А тут буде верстов, гляди, десять. — Він туди заходив, глядіть, чи не позавчора. Крим.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Гляді́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Глядеть, смотреть. Гляди ж, півнику, як прийде лисичка — не одкликайся. Рудч. Ск. II. 4. — в голові́. Искать насекомых в голове. Та свекорку годи: в головці гляди. Грин. III. 551. 2) Искать, щупать ища, пробовать, узнавать. Молода сховалася і дружба виходит надвір і глядит молодої, а не може сам найти. Грин. III. 507. Нам уже докучило їсти пшеничний хліб, ідім глядіть житнього. Чуб. II. 336. Вгородив свердло в землю, а… щось за бороду лап. Перемовчав мій батько, тільки боїться тим свердлом більш глядіти (скарба). Драг. 87. Глядят короваю, чи спікся. Грин. III. 502. 3) Следить, обращать внимание. Коли кінь не глядить дороги, то гляди ти! Чом не глядиш? Лохв. у. Гляди себе, то й буде з тебе. Ном. № 9586. 4) Беречь, присматривать. Я її розуму навчала і добра її гляділа. МВ. 5) Соблюдать. Та ти б не глядів празника та поїхав би у поле орати. Рудч. Ск. I. 165. Треба глядіти п'ятниці і середи. О. 1862. IV. 91.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Гляді́ти, жу́, ди́ш, гл. 1) Глядѣть, смотрѣть. Гляди ж, півнику, як прийде лисичка — не одкликайся. Рудч. Ск. II. 4. — в голові́. Искать насѣкомыхъ въ головѣ. Та свекорку годи: в головці гляди. Грин. III. 551. 2) Искать, щупать ища, пробовать, узнавать. Молода сховалася і дружба виходит на двір і глядит молодої, а не може сам найти. Грин. III. 507. Нам уже докучило їсти пшеничний хліб, ідім глядіть житнього. Чуб. II. 336. Вгородив свердло в землю, а.... щось за бороду лап. Перемовчав мій батько, тілько боїться тим свердлом більш глядіти (скарба). Драг. 87. Глядят короваю, чи спікся. Грин. III. 502. 3) Слѣдить, обращать вниманіе. Коли кінь не глядить дороги, то гляди ти! Чом не глядиш? Лохв. у. Гляди себе, то й буде з тебе. Ном. № 9586. 4) Беречь, присматривать. Я її розуму навчала і добра її гляділа. МВ. 5) Соблюдать. Та ти б не глядів празника та поїхав би у поле орати. Рудч. Ск. I. 165. Треба глядіти п'ятниці і середи. О. 1862. IV. 91.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924