Сторінка:Васильченко С. Повна збірка творів. Том 2 (1927).pdf/329

Цю сторінку схвалено

гів — шиплять і шумлять тисячами сполоханих гадів.

І німіють.

Гострішає тиша, густішає жахлива тінь.

А над чорними квітками, немов дихнуло свіжим вітром — спалахнули з новою силою, заяскрились і чорнішають і горять і шелевіють сталевим, мстивим огнем…