„Очко“ бадьориться й випинає наперед груди.
— Кажи!
— А ну скажіть: за-зе-ле-ні-є.
— Заз… зніє! зазле… за-а… — починає „Очко“, напружуючи лице. Хлопці регочуться. Довго ще було чути, як переждавши починав знову „Очко“ дзижчати і як раз за разом лунав у морозяному повітрі дзвінкий хлоп'ячий регіт.
Мимо проходять тіні, деякі спиняються коло хлопців, слухають, роздивляються. Потім осміхнеться і піде далі.
Десь коло пивної знялася сварка. Хлопці заворушились, гуртом сунули туди. Остався один, у старому салдацькому мундирі, щільно підперезаний попругою. Він мовчки дивиться на п'яного; далі позіхає й брьохає кудись по снігу великими чобітьми. „Очко“ схиляє голову й починає куняти.
Улицею біжить чиєсь собачя. Воно метушиться на всі боки, нюхає слід і тихо скиглить.
— Собачка? ах ти-ж… собачка! — кинувшись, ласкаво промовив „Очко“.
— Цуцик! цю-цю! — став простягати він до неї руки. Собачя замололо хвостиком, підбігло й почало тертися коло ніг.
„Очко“ одразу міняє тон і починає лякати собачку.
— Я тобі дам! у-у!.. насупившись, тягне він густим басом. Собачка одскочила назад і підняла уші.
— Хе-хе-хе! — ласкаво засміявся „Очко“, — а ти вже й злякалась?.. думаєш: сидить такий п'яний, такий… — „Очко“ подумав трохи, —
230
