брьохати

брьохати

Брьо́хати(ся), хаю(ся), єш(ся), гл. 1) Шлепаться, ударять об воду. 2) Плескаться в воде. Пірнає, брьохається, хлюпається. Левиц. I. 63. 3) Идти по воде или по жидкой грязи. Так і брьохав по воді. Харьк. у. Пішов… брьохаться осокою та очеретами. Сим. 199.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Брьо́хати(ся), хаю(ся), єш(ся), гл. 1) Шлепаться, ударять об воду. 2) Плескаться в воде. Пірнає, брьохається, хлюпається. Левиц. I. 63. 3) Итти по воде или по жидкой грязи. Так і брьохав по воді. Харьк. у. Пішов… брьохаться осокою та очеретами. Сим. 199.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Брьо́хати(ся), хаю(ся), єш(ся), гл. 1) Шлепаться, ударять объ воду. 2) Плескаться въ водѣ. Пірнає, брьохається, хлюпається. Левиц. I. 63. 3) Идти по водѣ или по жидкой грязи. Так і брьохав по воді. Харьк. у. Пішов… брьохаться осокою та очеретами. Сим. 199.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924