безкінечні ряди врожаїв та смертности, щоб визначити між ними коефіцієнт кореляції і ще дві години, до десятої, гаяв у бібліотеці, готуючись до доповіді про грецький атомізм. Кожну вільну хвилину вдома віддавав на вивчення мов, англійської та французької, з яких досі знав тільки потрібну в математиці абетку. Це була найбільша прогалявина його знання, і заповнити її було йому ударним гаслом. В ньому знову прокинулась упертість та посидющість, що їх робота тільки підсилювала, не вичерпуючи. Дні йому минали повні, насичені змістом, жадних сумнівів чи вагань не лишаючи. Хлопець вільно розгортав свої сили, горів ясно, бо такий був: схопивши весла на перегонах, міг гнати човна, не спочиваючи, аж поки не вивертав, кінець-кінцем, кочаток.
Ті чудні стосунки, що нав'язалися між ним та господинею, аж ніяк йому не заважали. Вдень він якось забував за них, бо сама Тамара Василівна своїм поводженням рішуче окреслила їхні денні стосунки. Жадних натяків. Жадних вільностів. Тільки справи, тільки офіційно! І Степан теж не зважувався цих меж порушувати. Зрештою, йому подобалась така стриманість у своїй несподіваній подрузі. Вона мов боялася світла, що роз'їдає таємницю, я к кислота, і їхні побачення завжди зберігали чар несподіванки. Це була своєрідна, кумедна, але приємна романтика кухні, юнака й злочинної мами, півсентиментальний хатній роман, освячений незмінною ніччю та стукотом дешевого годинника на стіні, роман з раптовою зав'язкою, жагучим змістом і нудним закінченням. А проте, часом з якоїсь дрібниці, зруху чи слова він раптом відчував у своїй одвідувачці приховану чесноту, що збуджувала в ньому повагу й похитувала його першу думку про неї, як про розпутницю, що весь вік крутила з чоловіками. Тоді лячний неспокій обнімав його, і зв'язок цей, що він так просто пояснював, починав здаватись йому геть незрозумілим. Він питав, прикидаючись страшенно наївним — чому, чого, через що, з якої причини?
— Бо ти моя маленька любов, — казала вона.
А він не зважувався казати їй «ти» і називав «мусінькою», як вона й порадила.
Вряди годи, за книжкою й серед роботи, його спокушало засміятися від подиву і втішного задоволення. Як
