отар, а вони паслися майже цілісінький рік на степах; зімою він спускався на південь, а у літку підіймався на північ. Осілому на Україні поселенцеві не легко було знайти колись половчанина, а потім татарина в його кочовищах: шукай, як то кажуть, вітра в полі. А татарин навпаки — раптом наїздив на села й хутори землероба, убивав і уводив у неволю селян — слобожан, грабував скотину і усе добро. Ось через що слобожане повинні були захищатися від татарських нападів лісами, болотами, горами, високими могилами, городищами, земляними валами, дерев'яними огорожами, засіками і таке иньше. Виходить, степ не був перепоною за для розселення осілого люду, але разом з сим він не захищав його від татарина.
Иньше діло ліс. Він трохи затримував заселення, але разом з тим й захищав осілого переселенця від ворожих нападів: на лісову слободу трудніше було нежданно, негадано напасти и татаринові, бо йому треба було вільного, одвертого шляху, щоб пуститися навтікача, як прийдеться піймати облизня. Лісу тоди було незмірно більше, ніж тепер. Я зібрав дуже багато звісток про ліси у Харьківщині XVII і XVIII стт. по сіх звістках можно булоб навіть скомпанувати мапу (карту) лісів Слобожанщини за ті давні часи, на зразок звісної мапи Боплана. Ліси й поляни, наприклад, чергувалися по усьому побережжу Донця від Оскола до Змійова; по вітках Донця теж ішли густі ліси, иноді по обох берегах; усі ті ліси мали свої назвиська — Ізюмський ліс, Теплинський, Черкаський і т. и. Багато було лісів по річках Удах, Лопані, Харькову, Бабці і Тетлезі, Ворсклу, Пслу, Сулі, Мерлу. На мапі Боплана ми бачимо великий ліс по Ворсклу од верховини по-за Охтирку до Мерла. Ліси, звичайно, простягалися по правому високому берегу річок, але часто бувало й так, що й по лівому тяглися теж ліси. Частіш усього зустрічалися вільха, ліщина, верболоз. За лісами починався степ. По ребрах і верховинах балок траплялися й окреми ліси — байраки.
Природні багацьтва слободсьноі України. З лісу слобожане робили собі дерев'яні кріпости навколо міста й з́амки у самому місті, будівлю і все, що потрібно було в хазяйстві; нищилося страшенно багато ліса також на буди, гути, бурти, вітряки, млини і винниці, котрі зараз почали будувати українські слобожане, як тільки одержали привилеі на усякі промисли. Більш усього переводилося лісу у винницях, бо тоді кожеи українець мав право гнати горілку. Натура щедро наділила Слобожанщину самородними здобутками — усякими дикими й садовими деревами: грушею, яблунею і кущами —
