— Доктор чекає сагіба[1] на веранді.
— Просити джентльмена сюди, — сказав я. На рябому обличчі невеличкого ростом бенгальця на одну мить з'явилася усмішка.
— Доктор краще там, — сказав він з низькою ноткою в голосі. — Так сагіб не вийде до нього?
Я піднявся трохи здивований.
В найтемнішому куті веранди, коло входу до більярдної залі, сидів доктор Мортон. Дебелий атлетичний англосакс, уже не молодий. Хоч на ньому був не той загальновживаний вечірній одяг, проте він мав вигляд охайний і акуратний у свому тоненькому сірому альпаковому сурдуті та білих штанях. Коли він скинув свій тропічний шолом, можна було бачити вже припорошене сивизною волосся.
Водночас зустріли ми один одного тими самими словами: „Hoy do you do?“ („Як ся маєте?“)! Ні, доктор воліє краще бути тут, ніж іти до залі, тут надворі прохолодніше. Звичайно, він радо вип'є зі мною віскі з содою. Отже, я — австрійський лікар, що… Ні, не лікар! Але ж хотів я таки зробити подорож до Тонга. Доктор Мортон прийшов, щоб мені багато дечого розповісти про Тонга, а якщо я поїду, то він може мені дати рекомендаційні листи. Він довго проживав у Нікуалофа[2], як надвірний лікар королеви
51
- ↑ Сагіб — східній (арабського походження) ввічливий титул, що ним величають європейців.
- ↑ Нікуалофа або Нукуалофе — головне місто й резиденція на острові Тонґа-табу.
