Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/181

Цю сторінку схвалено

притаїлася в темноті. Тутанекай подається вперед і схоплює милу руку. „Го-го! Хто тут такий?“ — „Це я, Тутанекай! Я, Гінемоа!“

„Гої“ — викрикує він і танцює на радощах. „Го! Го! Го! Невже це правда? Тоді ходімо до мого дому, Гінемоа!“

„Вона виходить із води, ясна й приваблива, мов білий журавель, тоді закидає він на неї свій плащ, а це робить її його жінкою за старими звичаями брунатного народу. І коли вранці брати, шукаючи Тутанекая, відчиняють висувне дерев'яне віконце з вирізьбленим на ньому Мауї, рибалкою, — вони бачать, що з-під теплої цинівки виглядає чотири голі ноги. „Го!“ — кричать вони. — „Го! Це Гінемоа! Гінемоа і Тутанекай! Тутанекай і Гінемоа!“

— Оце та історія, — каже Рангі. — І коли ми, маорійські дівчата, сядемо на почіпки вкупі, ми так і кажемо своїм подругам: „Будь красива, як Гінемоа; будь мужна, як Гінемоа“.

Рангі встає й дивиться на мене, що сиджу на траві, згори, поважно й гордо, і каже:

— Від цих двох маорійців походимо ми, мої люди і я. Тогунга знають цілу низку предків…

Я роблю глибокий поклін перед королівською дочкою: