вона розплющила очі, то побачила себе у вузькому льоху, освітленому смолоскипами; стіни там були розмальовані великими постатями, що здавались живими в диму смолоскипів. На малюнках були люди, одягнені в довгі туніки, з пальмами в руках, серед ягнят, голубів та виноградного гілля.
Серед цих постатів Таїс пізнала Христа з Назарету по анемонах, що цвіли йому біля ніг. Серед льоху, коло великого кам'яного цебра, вщерть налитого водою, стояв старий, із низькою мітрою на голові, вбраний у далматський червець, гаптований золотом. З його худого обличчя звисала довга борода. В своїй розкішній одежі він був сумирний і лагідний. Це був біскуп Вівантій, вигнаний голова Кіренської[1] церкви, що тепер заробляв на хліб ткацтвом, виробляючи грубе сукно з козиної вовни. Двоє бідних дітей стояло побіч нього. Поруч їх стара негритянка тримала розгорнуту маленьку білу сукню. Амес, поставивши дитину додолу, схилився навколішки перед єпископом і мовив:
— Пан-отче, ось маленька душа, донька моєї душі. Я привів її до тебе, щоб ти, коли ласка твоєї світлости, дав їй хрещення життя, як був обіцяв.
По цій мові єпископ простяг руки, і Таїс побачила його знівечені пучки. Нігті йому були вирвані, бо він тримався віри днями іспитів. Таїс злякалась і кинулась Амесові на руки. Але священик заспокоїв її ласкавими словами:
— Не бійся, моя маленька улюблена. Ти маєш тут духовного батька, Амеса, що зветься Хведором між живими, і ніжну матір з ласки божої, що виготовила тобі власними руками біленьку сукню.
І він додав, звертаючись до негритянки:
— Її звуть Нітіда; вона рабиня на землі. Але Ісус поставить її на небі серед своїх наречених.
- ↑ Кірена — місто й грецька колонія на захід від Єгипта.
