денна пропасниця справді чудова річ! Часом деякі тілові порушення зумовляють раптове піднесення розумових здібностів. Ти знаєш Креона. Дитиною він заникувався і був нетямний. Та після того, як він розкраяв собі черепа, впавши з драбини, він зробився тим спритним адвокатом, що ти тепер знаєш. Певно, цьому ченцеві теж уражено якийсь прихований орган. Крім того, його існування не таке вже виключне, як тобі здається, Луцію. Пригадай індійських гімнософистів[1], що можуть зберігати цілковиту нерухомість не тільки протягом року, а двадцять, тридцять і сорок літ.
— Присягаюсь Юпітером! — гукнув Котта, — це велика помилка. Людина родиться, щоб діяти, і нерухомість єсть невибачний злочин, бо вона шкодить державі. Я зовсім не знаю, до якого вірування треба застосувати цей згубний звичай. Правдоподібно, до певних азіятських культів. Коли я був правителем Сірії, я бачив фаллоси[2], вишикувані на пропілеях міста Гери<ref><ref>Гера (Антіохія) — див. Юнона, прим. до ст. 80., людина туди сходить дві чи на рік і лишається там цілий тиждень. Нарід переконаний, що ця людина, розмовляючи з богами, здобуває від них добробут Сірії. Мені здалось, що цьому звичаєві бракує рації, але я не вчинив нічого, щоб його знищити. Бо я вважаю, що урядова особа повинна не тільки не касувати народні звичаї, а, навпаки, зміцняти їх. Не личить урядові накидати вірування; його обов'язок — задовольняти ті, що вже існують, і що їх, — байдуже, гарні вони чи погані, — усталив геній часів, місць та рас. Якщо уряд почне з ними боротися, він викаже себе руїнником та тираном і його справедливо ненавидітимуть. А втім, як можна піднестись над забобонами черни, коли їх не розуміти і не терпіти? Арістеє, на мій погляд треба дати стовбникові спокій у повітрях; хай йому погрожують
