їж кого хочеш, дери кого хочеш — твоя воля. Але коли кождий із твоїх ґубернаторів схоче мати таке саме право і скаже що й він рівноправний, що він “szlachcic na zagrodzie równy wojewodzie”, то нам дрібноті, Вівцям, Курам та Зайцям по просту дихати не можна. Таке приходить, що або гинь, або смерть твоя!
Послухав цар Лев тої мови, а що сам був ситий і добродушний, то й каже:
— Щож, мої вірні піддані, правда ваша! Сам бачу, що вам ні в кут ні в двері, коли кождий Вовк і кождий Шуліка схоче над вами збиткуватися. Буде, дітоньки по вашому. Теперішню конституцію скасую, коли вам допекла, і видам нову таку, що всі ви будете рівні перед правом, а право — то тілько я один. Я один, дітоньки, буду мати до вас право, а решта всі нехай сидять тихо і смирно, і нехай у цілім царстві буде божий супокій! Ніхто не сміє иньших нападати, ані мордувати, ані кривдити, а хто би поважився на таке злодійство, то ви тілько спішіть до мене зі скаргою, а я покараю злодія по всій строгости права!
Велико врадувалися всі звірі, почувши таке ласкаве слово від свого царя і розійшлися по домах. Аж справді, ні стій ні пожди, цар велів по всьому царству трубити і бубнити, щоби ніхто не смів другого мордувати, дерти і їсти і щоби по всьому царству був божий супокій.
Гай, гай, як почули проту нову конституцію Медведі, Вовки і всякі инші драпіжники! От варто було побачити, який переполох між ними вчинився. Не преведи Господи! Такого рику та трубленя наробили по всіх дебрах та ґаврах та печерах!… А далі як знюхались тай гала-драла всі побігли до царя. Обступили його столицю, що твоя чорна хмара і такого гармідеру наробили, що Лев не знав, який у него день і де його голова. А найбільше ті Вовчиці, так і заводи-
