ґавра

ґавра

Ґа́вра, ри, ж. 1) Зимняя берлога медвѣдя. Виглянув, як медвідь з ґаври. Фр. Пр. 160. 2) Пасть. Желех. Роспусти́ти ґа́вру = Ґаврати. Ото роспустив ґавру. Вх. Зн. 13.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Ґа́вра, ри, ж. 1) Зимняя берлога медведя. Виглянув, як медвідь з ґаври. Фр. Пр. 160. 2) Пасть. Желех. Роспусти́ти ґа́вру = Ґа́врати. Ото роспустив ґавру. Вх. Зн. 13.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28