Цю сторінку схвалено
З рибою на торг мабуть.
„Гей — Лис каже, — мисль щаслива!
Брате, буде нам пожива,
Лиш гляди та мудрий будь!“
„Скочив Лис з одного маху,
Бач, і впав посеред шляху,
Мов здохлий простяг лапки.
І лежить оттак простертий —
Він же ж міг пожити смерти
Від мужицької руки!
„Хлоп над'їхав — що за диво!
З воза зліз, за камінь живо,
Щоб його добити там.
Далі бачить — він не диха!
„От мій зиск[1] — промовив стиха —
На клепаню[2] буде блам[3]“.
„Взяв Микиту за хвостину
Та й на віз між рибу кинув,
Сів і їде в Божий час.
А Микита, той проноза,
Ну ж метати риби з воза,
В діжці лиш лишився квас.
„Риб не стало. Лис мій в ноги!
Здибав Вовка край дороги, —
Той останню щуку мне.
„Ну бо, брате Миколайку,
Ти лишив для мене пайку?
Погодуй тепер мене!“
