проноза

проноза

Проно́за, зи, об. Проныра. К. ЧР. 426. Тут всякії були пронози, перекупки і шмаровози, жиди, міняти, шинкарі. Котл. Ен. III. 44. Водивсь у старовину з ляхами, так проноза вже добрий. К. ЧР. 26.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924