Цю сторінку схвалено
„А оцей фальшивий паяц[1],
Що свідчив на мене, Заяць,
Відданий мені у вдасть:
Чи живим його лишити,
Чи відразу задушити,
Скоро викупу не дасть!“
Як почув це Яць сарако[2]
Стало так йому ніяко,
Мов би хорт за ним туй-туй.
„Базю! — крикнув, — чесний отче,
Лис мене тут з'їсти хоче!
Базю, Базю, ох рятуй!“
„Зараз тихо будь, драбуго[3]!“
Крикнув Лис і вхопив туго
Зайця й горло перегриз.
„Ось тобі від мене штука!
І всій злюкам то наука,
Щоб Микити стереглись!“
А відтак, поссавши крови,
Лис Микита втішно мовив:
„Та й смачний же бестіон[4]!
Діти, нині на вечерю
Маєм з Заяця печеню!
Славний буде потім сон!
„А тепер послухай, люба,
Як мені грозила згуба
І як вибрехався я!“
